Intermarium Як з білорусів, литовців і українців ліпили радянських людей


Фото на заставці: gorod.tomsk.ru

Після закінчення Другої світової війни населення Білорусі та інших, звільнених від нацизму радянських республік, мали право сподіватися, що жах нарешті закінчиться. З’явилися надії на спокійне життя. Але дуже швидко прийшло розчарування.

Радянський режим не перестав бути в своїй основі тоталітарним, а це означало, що попереду чекають сталінські репресії і всеосяжний контроль суспільства.

У 1950-60-і роки в СРСР, як і в більшості радянських республік, державна політика була спрямована на інтернаціоналізацію і уніфікацію національно-культурного життя. На практиці це виразилося в тотальну русифікацію. Школи з національною мовою навчання зникали, а учнів російськомовних звільняли від вивчення національної мови як предмета. В результаті, в білоруському суспільстві рідна мова була витіснена.

Іншим важливим напрямком діяльності радянської влади була боротьба з релігією. Це принесло нові випробування для священиків і віруючих усіх без винятку релігійних конфесій. Моральний натиск, адміністративні перешкоди – не менш, ніж в передвоєнні «сталінські» часи.

Післявоєнна політика радянізації Білорусі продовжувала насильницьке нав’язування соціально-економічних і політико-культурних системних змін, а також ідеологічний експеримент над зміною свідомості людей. В результаті повиненна була народитися нова людина: homo soveticus – людина радянська.

Як це відбувалося і як за цезаплатили наші народи, в студії обговорюють:

Фелікс Аккерман (Німеччина), німецько-польсько-білоруський історик, співробітник Німецького історичного інституту в Варшаві. Дослідник післявоєнної повсякденності в нашому регіоні;

Олег Бажан (Київ, Україна), історик, співробітник Відділу історії державного терору радянського періоду Інституту історії Національної академії наук України;

Біруте Бураускайте (Вільнюс, Литва), генеральний директор Центру дослідження геноциду і опору жителів Литви;

Ян Шумський (Варшава, Польща) – польсько-білоруський історик, доктор історії, співробітник Інституту історії науки Академії наук Польщі. Автор книги «Радянізація Західної Білорусі (1944 – 1953 рр.) Пропаганда та освіту на службі ідеології».

АХ/ОБ

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі