Лабіринти Як режисер Мирович обдурив сталінську цензуру і вижив


Автор першої п’єси про Кастуся Калиновського – Евстигней Мирович (справжнє прізвище Дунаєв). Знаменитий театральний режисер першої половини XX століття спершу домігся великого успіху в Петербурзі, а потім став одним з головних театральних режисерів і драматургів Білорусі. Петербуржець високо оцінював творчість білоруських колег, дружив з ними і, завдяки природній кмітливості і гнучкості, не раз їм допомагав.

Гомель, середина 1930-х років. Театральний король білоруських сіл і містечок, Владислав Голубок, пробує покінчити життя самогубством. Тільки що «зарізали» його п’єсу до дня народження ГПУ, всесильної сталінської спецслужби. Для режисера це означало не тільки кінець кар’єри, а й життя.

Голубок в відчаю докладає револьвер до скроні, але зброю дає осічку. У цей момент на порозі з’являється його друг, режисер Евстигней Мирович. Дізнавшись, що у друга Ладиські Голубка проблеми, Мирович встиг приїхати на допомогу.

Яким чином він вирвав Голубка з пазурів сталінських цензорів? Як самому Мировичу вдавалося не тільки пристосовуватися до будь-якої політичної ситуації – зберегтися творчо і фізично, але при цьому ще й користуватися повагою? Як з легкої руки непотоплюваного режисера виник театральний і кінообраз Костуся Калиновського? Дивіться у новому фільмі з циклу «Лабіринти» (відео вище).

Інші серії “Лабіринту” тут

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі