Intermarium Як козаки занапастили ВКЛ


Це трагічна подія, яка вплинула на долю середньовічної Європи, відіграла важливу роль у житті наших предків. Але на відміну від наших найближчих сусідів, в Білорусі вона мало досліджена, а тому вважається чужою. Мова про війну українських козаків, Московської та шведської держав з Річчю Посполитою.

Війна, яка в XVII ст. торкнулася мільйони людей, змінила карту України і стала причиною геополітичних змін в Центральній і Східній Європі. Тут незабаром посилиться Російська імперія і догорить Річ Посполита. І активним учасником і жертвою цієї війни, «кривавого Потопу» стало населення Великого князівства Литовського.

Все почалося на території України з чергового підйому козацької нескореності в 1648 р. на чолі якого виявився відомий гетьман Богдан Хмельницький. Але звичний Козацький бунт швидко переріс у багаторічну війну. Билися між собою держави і народи, але також відчайдушно, проти знаті, билися селяни разом з козаками. Під час війни у гетьмана Хмельницького з’явився план створення нової держави, в межі якої він хотів включити білоруське Подніпров’я і Полісся. Наша історія могла піти іншим шляхом.

З весни 1648 року Богдан Хмельницький почав засилати в південно-східні райони ВКЛ своїх агітаторів, а потім і козацькі загони, які починали тут бойові дії. Поява козацьких загонів, на чолі яких було чимало білорусів – полковники Бутрим, Громико, Кричевський, Жданович, Нечай, Хведарович, спричинила масове приєднання до них селянства і міщанства.

Вже влітку 1648 р. на півдні і сході Білорусі почалася широка збройна боротьба козацько-селянських відділів проти дворянства (шляхти), купців, магнатів і католицького духовенства, поступово переростаючи у громадянську війну. Жителі Гомеля, Мозиря, Лоєва, Речиці і Турова «всеі пакозачились і присягли один одному стояти до останнього». Козаки зайняли також Чечерск, Брагін, Бобруйськ, Чериков, Пінськ, інші білоруські міста.

В результаті військових дій величезні простори південно-східної Білорусі були спустошені і випалені. Перелякана шляхта втекла під Новогрудок і Гродно, щоб там об’єднатися навколо польного гетьмана Януша Радзивілла і почати антикозацьку діяльність, яка закінчилася перемогою і захопленням Києва військами ВКЛ.

«Битва за національну незалежність» і «священна війна за православну віру», псевдонаукова метафора боротьби за об’єднання з братнім російським народом», епохальна сторінка народження української держави – ось кілька головних ракурсів бачення цієї епохи в науці і свідомості наших сусідів – поляків та українців.

Україна зробила з цієї події національний міф, Польща – національну трагедію. Але як було з Білоруссю в той дуже складний час? У радянський період ці події представляли як антипольські, антилитвинские, антифеодальные. Нібито білоруси з козацькою допомогою повстали проти національного і релігійного тиску, щоб реалізувати свою одвічну мрію «об’єднатися з братнім російським народом». А як було насправді? Розбираємося з нашими експертами. У студії ток-шоу «Intermarium»:

  • Мирослав Нагельски, Історичний інститут Варшавського університету (Польща), доктор історичних наук;
  • Геннадій Саганович, доктор історичних наук (Мінськ), Центр білоруських досліджень (Варшава);
  • Тарас Чухліб, Інститут історії України Національної Академії наук України, доктор історичних наук;
  • Элмантас Мейлюс, Інститут історії Литви (Вільнюс), доктор історичних наук.

Р/ОБ, belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі