«Я б сама поїхала стріляти». Українські пенсіонерки допомагають фронту

Анексія Криму Росією і захоплення частини української землі проросійськими бойовикам на Донбасі показали, що багатьох Друга світова війна і мільйони жертв на ній — нічому не навчила. На сході країни вже шостий рік звучить стрілянина, гинуть люди. Однак в Україні величезна кількість людей допомагають як можуть тим, хто на фронті. У Полтаві пенсіонерки об’єдналися у волонтерський рух. Вони в’яжуть шкарпетки, шиють білизну і подушки, плетуть маскувальні мережі і передають їх на фронт.

Українські пенсіонерки збираються в бібліотеці, щоб займатися волонтерством. Вони в’яжуть шкарпетки, шиють білизну і подушки, плетуть маскувальні сітки і передають їх на фронт.

 

Полтавці Юлії Карповій – 90 років. На пенсії вона займається онуками і волонтерством. П’ять років тому жінка стала постійною відвідувачкою місцевої бібліотеки.

«Ходила сюди з онуками, книги брала. Одного разу прийшла – дівчатка вишивають. Кажу: я теж все життя вишиваю. У мене на дивані стоїть 12 вишитих подушок, свого часу я вишила два десятки доріжок», – згадує Юлія Карпова.

Так пенсіонерка приєдналася до групи своїх ровесниць. А з початку конфлікту на Донбасі їх рукоділля переросло у волонтерство. Пенсіонерки стали збиратися в бібліотеці, щоб в’язати шкарпетки, шити білизну і подушки для українських військових, плести маскувальні сітки .

«Все, що тільки потрібно. Як дзвінок – і я прителепалася потихеньку. Я тільки цим живу, мені приємно. Нас таке горе спіткало, що тому Путіну, я вже не знаю, що йому ще треба», – каже Юлія Карпова.

За два попередні роки волонтери передали на фронт більше двохсот маскувальних сіток, каже завідуюча бібліотекою. Вона захоплюється працездатністю пенсіонерок.

«Зараз вони настільки у мене активні, що, коли вони збираються, у сітки навіть ніде стати. Цього року вони вже майже закінчують сьому сітку. Врахуйте, що кожна сітка більше сорока квадратних метрів. І ще місяць не закінчився», – зазначає завідуюча бібліотекою Людмила Заливча.

Крім того, волонтери відкрили в бібліотеці пункт збору допомоги для військових. Сюди приносять гроші і продукти – домашню випічку і консервацію.

«Кажуть: це не куля, не стріляє. Може, це не найнеобхідніше на фронті. Але я вважаю, що чоловік повинен бути смачно нагодований», – додає волонтер Ірина Іванова.

Пенсіонерки кажуть, що не можуть залишатися байдужими, коли в країні триває війна.

«Якби я вміла стріляти, я б сама поїхала стріляти. Оскільки я цього не можу, значить ми робимо для фронту все, що можемо», – каже пенсіонерка Зоя Коваленко.

За 5 років близько 15 пенсіонерок стали волонтерською командою. Вони називають себе невтомними бабусями, нагадують суспільству про війну і на своєму прикладі показують: допомогти може кожен.

Анна Соколова, Павло Стех/ОБ, belsat.eu

Більше матеріалів

Чи визнає Франція Нагірно-Карабахську Республіку?

«До 2013-го було ручне управління». Як живеться бізнесу в Україні після Революції Гідності

Як живе український бізнес при «карантині вихідного дня»

Місцеві вибори на сході України. За кого голосував Слов’янськ

У Львові в рекордні терміни з нуля розгортають ковідне відділення на 350 місць

Європа закривається на карантин

На стежці війни. Чи правильна тактика Зеленського в суперечці з Конституційним судом?

У Петербурзі зібрали базу фейків про коронавірус