«Лукаві новини»: Лукашенко бреше про викрадених опозиціонерів

Лукашенко розповідає про те, що німецька влада не відреагувала на запит офіційного Мінська з проханням розібратися в ситуації, що зниклих опозиціонерів Захаренко і Гончара нібито сфотографували в Німеччині. Але як було насправді? Президент Берарусі нарахував 160 тисяч біженців з України, але Національна статистика з ним не згодна. Як видавничий дім «Білорусь сьогодні» приховав недбалість чиновників? Про все це-у новому випуску програми «Лукаві новини», де ми викриваємо фейки.

Лукашенко розповідає небилиці про зниклих опозиціонерів

Наприкінці 2019-го року Олександр Лукашенко дав інтерв’ю головному редактору радіостанції «Ехо Москви» Олексію Венедиктову. В ході бесіди говорили і про документальний фільм» вбивства супротивників Лукашенка в Білорусі – сповідь співучасника», знятий журналістами Deutsche Welle.

В інтерв’ю Deutsche Welle Білорус Юрій Гаравський розповів, як у 1999 році нібито брав участь у викраденні противників Лукашенка: екс-міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, колишнього голови Центрвиборчкому Віктора Гончара, а також бізнесмена Анатолія Красовського. За словами Гаравського, командир СПШР особисто застрелив викрадених опозиціонерів і бізнесмена.

А ось реакція Лукашенко на цей матеріал, яку він висловив під час інтерв’ю з Венедиктовим:

«Вітя Гончар був завжди моїм хорошим товаришем і другом. Ми з ним в одному парламенті були. Ми слухай, не тільки в лазню ходили разом. Бізнесмен якийсь. Красовський. Я не пам’ятаю. Бізнесмен. Я взагалі його не знав.

Захаренко зв’язався в бізнесі, про це ви не пишете, з Україною. Гроші взяв величезні під виглядом того, що він тут пішов, там був міністром, пішов. Але при владі у нього все схоплено. А гроші не повернув. Але найцікавіше. У Німеччині двох з них років 8 або 7 тому, коли ця тема ще була гаряча, сфотографували на вулиці».

Венедиктов не перший, кому Лукашенко розповідає про те, що після зникнення двох зі зниклих політиків, у тому числі Захаренко, їх нібито сфотографували на вулиці в Німеччині. Президент Білорусі озвучував це, наприклад, в 2010-му в інтерв’ю американському професору Григорію Іоффе, а в 2017-му під час «Великої розмови» з журналістами він сказав, що на знімок, зроблений в Німеччині, потрапив Віктор Гончар.

В інтерв’ю Венедиктову Лукашенку дорікнув владі Німеччини, що ті нібито не відреагували на звернення уряду Білорусі з проханням розібратися з даною інформацією:

«Я запит дав до Німеччини. Дайте відповідь на питання, ось фотографія, так надруковано було в німецькій пресі. Не в нашій. Дайте нам відповідь. Нам досі не дали відповідь».

Ми знайшли повідомлення для преси, зроблене Посольством Німеччини в Мінську з питання зниклих білоруських громадян. Він був даний в липні 2004 року. Ось кілька цитат звідти:

«Всі запити, які білоруські інстанції направляли раніше за такими або порівнянними з ними випадками до Німеччини, були розглянуті і на них були дані відповіді.

Особливо це стосується запиту про місцеперебування зниклого колишнього міністра внутрішніх справ Білорусі Юрія Захаренка. З посиланням на статтю в одній регіональній німецькій газеті, в якій містилася лише поверхнево розслідувана інформація, білоруською стороною було зроблено допущення, що Юрій Захаренко знаходиться в Німеччині.

Посольство Німеччини в Мінську отримало офіційний запит білоруської влади 7 вересня 2001 р., тобто за два дні до президентських виборів у Білорусі. Цей запит був розглянутий всебічно і в терміновому порядку. В результаті в січні 2002 р.німецькі відомства повідомили білоруській стороні про те, що не вдалося встановити ніяких відправних точок, які вказували б на перебування Юрія Захаренка в Німеччині.

Після цього білоруські відомства не передавали німецькій стороні ніяких інших запитів, а також будь-яких конкретних посилань у цій справі».

«Зважаючи на такий стан справ незрозумілими представляються висловлювання, згідно з якими відомі громадяни Республіки Білорусь зникли нібито в Німеччині і німецькі відомства залишають без відповіді запити білоруської сторони за такими випадками».

Таким чином слова Олександра Лукашенка про те, що зниклого екс-главу МВС Юрія Захаренка сфотографували за кордоном, і що Німеччина проігнорувала запит офіційного Мінська – фейк.

Лукашенко перебільшив кількість українських біженців, які прибули до Білорусі після початку збройного конфлікту на Донбасі

24 грудня під час все того ж інтерв’ю радіостанції «Ехо Москви» Лукашенко розповів і про кількість біженців з України, яких Білорусь прийняла протягом двох років після початку збройного конфлікту в країні-сусідці:

«Ми 160 тисяч біженців проковтнули, коли конфлікт почався. Я європейцям недавно в Австрії: ви тисячу чоловік поділити не можете, – у них же є така проблема в Євросоюзі, – а ми за два роки 160 тисяч. Я підписав указ на наступний день про надання українцям-втікачам рівних умов з білорусами».

Ми спробували знайти підтвердження словами Лукашенко в національній статистиці, але офіційні дані нас здивували.

Ось скільки українців попросили в Білорусі статус біженця, додаткового захисту або притулку, згідно з Міністерством внутрішніх справ: у 2014 році – 664 людини. У 2015 – му-978. У 2016 – му-637. Тобто офіційні цифри за 3 роки – в 70 разів менше тієї, яку озвучує Лукашенко.

Виходячи з даних Белстата, навіть якщо порахувати всіх українців, які прибували в Білорусь з 2014 по 2016 року – туристів, бізнесменів, студентів… з усіх областей цієї країни, а не тільки із зони військових дій – виходить близько 22 тисячі осіб. Тобто – в рази менше, ніж Лукашенко нарахував одних тільки біженців з України.

Правда, ООН, в особі білоруського представництва Управління верховного комісара у справах біженців, в жовтні 2014 назвало всіх громадян України, що знаходяться в РБ потенційними біженцями. Представництво тоді нарахувало 30 тисяч українських громадян, які проживають у Білорусі.

Але про 160-і тисячі біженців мови не йшло ніде.

Як видавничий дім «Білорусь сьогодні» приховав недбалість чиновників

30 грудня 2019 року, кореспондент видавничого дому «Білорусь сьогодні» Анна Курак розповіла про перетворення колишньої Резиденції магнатського роду Сапега. Знакова подія, на думку автора, сталася під час будівельних робіт з благоустрою території, прилеглої до Гольшанського замку.

«Під час будівництва виявили ґрунтовий могильник 13-14 століть. За щасливим збігом обставин, саме в той день, коли його «зачепили» будівельники, в Ошмянський район приїхали археологи», – повідомлялося в матеріалі Анни Курак.

Самі вчені, ще за два тижні до виходу матеріалу в СБ, відкрито заявляли в ЗМІ, що благоустрій пішов аж ніяк не на благо. Археолог Євген Власовець повідомив, бульдозером були знищені могили 14 століття, практично вся площа могильника засипана піском або залита бетоном.

Будівельні роботи на пам’ятках на зразок Гольшанського замку повинні здійснюватися під археологічним наглядом. Історики склали звернення до управління культури Гродненського обласного виконавчого комітету, і отримали наступну відповідь:

«Роботи були розпочаті без здійснення археологічного нагляду. Ошмянскім районним Виконавчим комітетом 17.12.2019 відносно ЧУП «Неф-проект» складено протокол про адміністративне правопорушення».

Але автор СБ факт порушення замовчує, а представляє ситуацію, як щасливу знахідку будівельників, що збіглася, абсолютно випадково, з проїздом по цій місцевості археологів.

«Інакше як передноворічними чудесами цю історію не назвеш. Частину могил археологи розкрили і були приємно здивовані», – пише автор видавничого дому.

«Білорусь сьогодні», таким чином сфальсифікувавши факти, щоб приховати недбале ставлення адміністрації Гольшанського замку до ввіреного їм історичного пам’ятника.

Дивися також

Більше матеріалів