Гарячий коментар Ексклюзивне інтерв’ю журналіста «Белсату» з матір’ю полоненого українського моряка


У минулому році поблизу захопленого півострова в Керченській затоці Кремль узяв в полон українські військові кораблі разом з їх екіпажами. Моряки страждають не тільки від ув’язнення. Андрій Артеменко і Андрій Ейдер вже третій місяць страждають без операцій, які їм терміново потрібні і яких російська сторона їм не робить. Про поводження з полоненими і тому, що насправді робиться для їх звільнення – наш колега Олександр Папко поспілкувався з матірʼю полоненого моряка Людмилою Костишиною.

– Людмило, скажіть, будь ласка, що ви знаєте про долю вашого сина Владислава?

– Мій син знаходиться в полоні. Він військовополонений моряк. Зараз він знаходиться в Лефортовський суді Москви.

– Чи знають самі моряки про те, що про них пишуть, говорять на телебаченні, або вони ізольовані від світу?

– Нині вони вже знають, що світ про них не забув, що по телебаченню їх показують, в газетах пишуть, що все міжнародне співтовариство протегує. Спочатку вони цього не знали. Вони були ізольовані. До них приходили і казали, що вони нікому не потрібні, що про них всі забули, іх намовляли дати свідчення, що вони терористи і загарбники, які хотіли захопити Керчинскі міст.

– Як до них ставляться російські служби правопорядку, ті, хто їх утримує?

– Наскільки мені відомо, фізичного тиску на них не чинять, а психологічне – так. Вони не отримують листів з дому, і ми теж не отримуємо листів від них.

– Як часто відвідує моряків консул, посол? Чи є якась можливість передати через них повідомлення?

– Консул по можливості до них приїжджає раз на місяць, адвокат – один, два рази на місяць. З їх допомогою ми можемо спілкуватися. Я питаю у консула і адвоката, що і як там, і переказую, яка інформація є у нас, що робиться, куди ми їздимо, що робимо і просимо за них, які проводяться флешмоби, виставки. Все за допомогою адвоката і консула.

– А що українська держава робить, щоб звільнити моряків, які перебувають в полоні?

– Вони ніби щось роблять, але на цей час моряки в полоні вже 115 днів. Щоб щось вирішальне вони зробили – ні. Але є хороша новина, що одному з військовополонених моряків – Василю Сороко – зробили операцію. У нього була травма руки: пробите плече, рване сухожилля. У нього була загроза ампутації руки, але йому зробили операцію.

– Чи є якісь терміни, коли моряки можуть бути звільнені? Який наступний етап в їх долі?

– 15-16 січня були суди, і їм продовжили термін перебування до 4 квітня. Що буде далі, поки не знаю. Відомо, що їм будуть проводити психоневрологічну експертизу. Хоча їм не повинні цього робити, але експертизу проводитимуть.

– Натякає російське керівництво або українська влада на те, чи можливий обмін, що якимось чином моряків можуть звільнити з ув’язнення?

– Про обмін йшлося, але російський уряд повідомив, що тих росіян, які перебувають в ув’язненні в Україні і подавали заявку на обмін, просто не існує. Зараз мова ні про яке обміні не йде.

– Може ви знаєте, які настрої ваших дітей там, в полоні, як вони себе почувають?

– Вони налаштовані дуже позитивно. Після того, як вони побачили нас в Москві, коли мати і їх рідні приїхали на суд, вони були дуже здивовані, що побачили сильну підтримку, підтримку московських волонтерів і кримських татар. Вони тримаються, вони себе визначають тільки військовополоненими, вони ніяких свідчень не дають на судах, і вони дотримуються Женевської конвенції.

– Що ви маєте намір робити далі, щоб домогтися звільнення ваших синів?

– Говорити, говорити, говорити. Я думаю, що на все Божа воля, і незабаром наші хлопці будуть на свободі.

belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі