Біженці, політики і в’язні. Як живуть колишні президенти на пострадянському просторі

У багатьох незалежних країнах, раніше входили в складі СРСР, за минулі з його краху 29 років змінювалися правителі (в деяких навіть неодноразово), а комусь це тільки зараз належить зробити. Як проходила зміна влади і що стало з колишніми президентами після відставки – в матеріалі Vot-Tak.tv.

Серед держав на пострадянському просторі переважають президентські республіки (Росія, Білорусь, Азербайджан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан), але є парламентські (Грузія, Вірменія, Молдова, Латвія, Естонія) і зі змішаною формою правління (Литва, Україна, Киргизстан), причому деякі (Україна, Грузія, Киргизстан) за ці роки змінювали модель державного устрою від президентської республіки до парламентської або президентсько-парламентської.

Але першим колишнім главою держави на пострадянському просторі став єдиний президент СРСР Михайло Горбачов.

СРСР

Михайло Горбачов очолював Радянський Союз спершу як генеральний секретар ЦК КПРС, а в 1990 році він став першим президентом СРСР. Пост президента в Конституцію внесли 14 березня 1990 року, він повинен був обиратися всенародно, але першого главу держави як виняток обирав з’їзд народних депутатів – в той же день і на безальтернативній основі.

Михайло Горбачов у січні 1991 року. Фото: мега / агентство мега / форум

Після невдалої спроби державного перевороту в серпні 1991 року КПРС і її генсек стрімко втрачали владу і становище в суспільстві, після підписання Біловезьких угод СРСР був остаточно приречений і перестав існувати 25 грудня 1991 року, а з ним і пост президента СРСР.

«Коммерсантъ» писав в 1998 році, що 21 грудня 1991 глави держав СНД – Борис Єльцин, Нурсултан Назарбаєв, Станіслав Шушкевич, Леонід Кравчук, Іслам Карімов, Сапармурат Ніязов і Аскар Акаєв – підписали в Білорусі спільний документ про довічні гарантії екс-президенту СРСР, а сам Горбачов дізнався про нього 23 грудня 1991 року від Єльцина, коли передавав йому в Кремлі справи.

Що було в цьому документі: довічна пенсія в розмірі окладу президента СРСР (4000 руб.), держдача, машина ЗІЛ зі спецзв’язком АТС-1 і охорона з 17 осіб, а також персонал держдачі – кухар, покоївка і сестра-господиня. Газета також повідомляла, що замість ЗІЛа зі спецзвʼязком Горбачову виділили «Волгу» без звʼязку. Втім, в 1997 році його все ж встановили.

Через інфляцію пенсія екс-президента скоротилася до $2, потім Горбачову була встановлена пенсія в 40 мінімальних окладів. При цьому рішення Бориса Єльцина призначити екс-президенту пенсію саме в такому розмірі в результаті виявилося на руку Горбачову – в 2019 році він отримував пенсію в розмірі 807 800 руб. (при цьому ТАСС в 2012 році повідомляв, що Горбачов отримує пенсію як звичайний держслужбовець). Не варто забувати і численні нагороди і премії, а також читання лекцій, видання книг і зйомки в рекламі – це теж приносить дохід.

Горбачов неодноразово заявляв про обмеження в його діяльності, але брав участь у виборах президента Росії в 1996 році (отримав 0,51%), керував Соціал-демократичною партією, беззмінно очолює «Горбачов-фонд», створений в грудні 1991 року. В останні роки часто дає інтерв’ю, про нього знімають документальні фільми.

Горбачов дуже популярний на Заході, де благополучно забули про Чорнобильську катастрофу, криваві придушення протестів у Вільнюсі, Ризі і Тбілісі, погромах в Баку і наступним за ним «кривавим січнем», репресивний закон Про захист честі і гідності президента СРСР, але пам’ятають тільки виведення радянських військ і непротивлення Москви падінню комуністичних режимів у Східній Європі.

У 2006 році Горбачов купив 10% акцій «Нової газети».

У 2017 році повідомлялося , що сім’я Горбачова продає віллу в Баварських Альпах. Триповерховий будинок 1901 року побудови з 17 кімнатами був куплений в 2006 році і оцінювався в 7 млн євро.

Росія

Борис Єльцин очолював Росію з 1991 по 1999 роки спершу як всенародно обраний президент РРФСР (1991), потім за результатами виборів 1996 року (53,82% у другому турі голосування). Добровільно пішов у відставку 31 грудня 1999 року, передавши кермо влади прем’єр-міністру Володимиру Путіну.



Єльцин-центр в Єкатеринбурзі. Фото: Donat Sorokin / TASS / Forum

Першим документом, який підписав в. о. президента, став указ «Про гарантії президенту Російської Федерації, що припинив виконання своїх повноважень, і членам його сім’ї». 12 лютого 2001 року президент Росії Володимир Путін підписав однойменний Федеральний закон, в який в 2007, 2010 і 2014 роках були внесені зміни. Колишньому президенту довічно покладається 75% його щомісячної зарплати (після підвищення в 2019 році оклад президента РФ становить 773 400 руб), але виплата припиняється, якщо екс-президент знову займе якийсь високий пост.

Крім недоторканності колишній глава держави також зберігає держдачу, охорону, страховку і лікування, спецзв’язок, службовий автотранспорт і штат помічників. За життя екс-глави держави його дружина і близькі родичі можуть проживати на держдачі, їм надається охорона, залишається те ж медичне обслуговування, яким вони користувалися раніше.

Після його смерті членам сім’ї призначається щомісячна допомога в сумі, що дорівнює шестикратному мінімального розміру пенсії по старості, встановленому федеральним законом на день його смерті. Рідні продовжують користуватися службовим автотранспортом і правом на медобслуговування протягом п’яти років з дня смерті глави сім’ї.

Борис Єльцин до смерті в 2007 році жив на дачі в Барвисі, вона залишилася його родині. З’являвся на тенісних матчах, активної публічної діяльності не вів. Сім’я першого президента Росії створила некомерційний фонд «Президентський центр б. м. Єльцина», більш відомий як «Єльцин-центр».

Колишній президент Росії Дмитро Медведєв. Фото: Yekaterina Shtukina / TASS / Forum

Дмитро Медведєв був президентом Росії в 2008-2012 роках, потім до січня 2020 року працював главою уряду. З 2012 року – голова партії «Єдина Росія», після відставки з поста прем’єра став заступником Голови Ради Безпеки Росії з щомісячною зарплатою на рівні прем’єр – міністра – 618 713 руб.

Фонд боротьби з корупцією, заснований Олексієм Навальним, в 2017 році опублікував розслідування «Він вам не Дімон», в якому розповідав про розгалужену бізнес-імперію третього президента Росії.

Литва

Єдина Балтійська Республіка зі змішаною формою правління.

Перший пострадянський президент Литви – Альгірдас Бразаускас – по суті очолював країну з 1988 року, коли став першим секретарем ЦК Литовської Компартії. Вибори виграв з результатом 60%, на другий термін йти відмовився, але в 2000 році повернувся в політику – спершу обрався до Сейму, а в 2001-2066 роках працював прем’єр-міністром Литви. Помер у 2010 році.

Валдас Адамкус в роки війни брав участь в опорі, покинув країну в 1944 році разом з батьками, зробив кар’єру в агентстві охорони навколишнього середовища США, остаточно повернувся до Литви в 1990-х. Був обраний президентом в 1998 році з перевагою в 0,6%, але не зміг переобратися в 2002-му, програвши Роландасу Паксасу.

Паксас став єдиним главою держави в Європі, відчуженим з посади за порушення Конституції і присяги: він надав литовське громадянство російському бізнесменові Юрію Борисову, який дав Паксасу $400 000 на передвиборчу кампанію. Надалі Паксас став депутатом Європарламенту і опротестував на право обиратися до Сейму і президентом.

Після імпічменту Паксасу президентські вибори знову виграв Адамкус. Покинувши президентський пост в 2009 році, за законом він отримував ренту в розмірі ½ президентського окладу (на той момент це було 13 062 литовських літ).

Колишній президент Литви Даля Грібаускайте. Фото: Yves Herman / Reuters / Forum

Президент Литви в 2009-2019 роках. Даля Грібаускайте почала отримувати пенсію по старості в розмірі 685 Євро в 2018 році. З 2009 по 2012 рік Грібаускайте за власним бажанням отримувала лише половину президентської зарплати, так як мала щомісячну виплату 7900 євро як колишній єврокомісар. Після інавгурації Гітанаса Науседи колишня президент живе в тому числі на щомісячну ренту близько 3700 Євро.

Адамкус і Грібаускайте помірно беруть участь у Литовській політиці, час від часу роблячи публічні заяви.

Білорусь

До виборів першого президента Білорусі в 1994 році главою держави з 1991 по 1994 рік був голова Верховної Ради. Спершу це був Станіслав Шушкевич. Після скасування президентом Лукашенком рішення про виплату екс-керівникам держави щомісячних виплат у розмірі 70-75% від окладу довгий час отримував пенсію в розмірі $0,4 (іноді пишуть про $2) і лише з 2015 року отримує виплату по старості в розмірі $220.

На перших президентських виборах Шушкевич набрав 9,91%, в 1995-1996 роки був депутатом Верховної Ради, в 1998-2018 роки очолював опозиційну соціал-демократичну партію «Грамада». Живе в Білорусі, виступає з лекціями в Європі.

В опозиції Олександру Лукашенку і другий глава держави, голова Верховної Ради в 1994-1996 роки Мечислав Гриб: так, в 2006 році він очолив ініціативну групу з висунення в президенти Олександра Козуліна.

Україна

Голова Верховної Ради (потім Верховної Ради) України Леонід Кравчук виграв президентські вибори 1 грудня 1991 року і керував країною до 1994 року – програв другий тур дострокових виборів прем’єр-міністру Леоніду Кучмі. У 1994-2006 роки був депутатом Верховної Ради.

Живе в елітному районі Конча-Заспа (за його словами, викупив колишню держдачу і, очевидно, перебудував її), отримує депутатську пенсію в 18 000 гривень, користується службовим автомобілем Mercedes представницького класу, працює в офісі організації «Україна – Китай» в центрі Києва, на вулиці Грушевського, держбюджет оплачує Кравчуку трьох помічників. Отримував дохід з лекцій у США, має дивіденди як засновник ФК «Динамо».

Був в опозиції до президента Ющенка, у 2014 році підтримав кандидатуру Петра Порошенка, у 2019 році – Юлії Тимошенко. 30 липня 2020 року змінив Леоніда Кучму на чолі української делегації в Тристоронній контактній групі по Донбасу.

Леонід Кучма – єдиний президент України, який обирався на два п’ятирічні терміни (1994-2004). Другий термін супроводжувався масовими акціями протесту «Кучму геть», а завершився Помаранчевою революцією. Підозрюється в причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, називався одним із замовників отруєння діоксином лідера опозиції Віктора Ющенка.

Планував передати владу наступнику-прем’єру Віктору Януковичу, але президентом став опозиціонер Віктор Ющенко, який прийшов до влади після скасування сфальсифікованих підсумків другого туру виборів і переголосування. У 2014-2020 роках Кучма з короткою перервою очолював українську делегацію в Тристоронній контактній групі по Донбасу.

Живе в особняку в Конча-Заспі недалеко від Кравчука, за деякими повідомленнями також отримує депутатську пенсію. За інформацією на 2016 рік, з бюджету оплачується тільки службовий автомобіль Кучми.

Київ, Україна, 28 січня 2014 року. Колишні президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко (зліва направо) на засіданні Верховної Ради з врегулювання політичної кризи і забезпечення стабільності в державі. Фото: Nikitin Maxim / TASS / Forum

Віктор Ющенко (2005-2010) був президентом великих надій, але урізаних повноважень. Після реваншу «біло-блакитних» на парламентських виборах і у вільний від боротьби з Юлією Тимошенко час займався формуванням і впровадженням української ідентичності – зрівняв у правах ветеранів Радянської Армії і бійців Української Повстанської Армії, починаючи з інавгурації на Майдані виголошував девіз «Слава Україні!», боровся за автокефалію Української Православної церкви (остаточного успіху домігся його кум, 5-й президент України Петро Порошенко). На президентських виборах 2010 року отримав всього 5,45% голосів.

Як повідомляє Lb.ua, після закінчення каденції створив громадську організацію під назвою «Інститут президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи»», займався проектами «Мистецький арсенал» і «Лікарня майбутнього», яка так і не була побудована.

Станом на 2018 рік був єдиним екс-президентом України, який отримував щомісячне утримання. За його словами, воно становить близько $300. При цьому указом наступника йому належала щомісячна виплата президентської зарплати, три помічника, дві машини з чотирма водіями, держдача, держохорона, а також прислуга – кухар, дві покоївки, два офіціанти (як мінімум в 2014-2016 роках прислуги у Ющенка не було, пишуть журналісти проекту «Схеми»). Вони ж у 2016 році з’ясували, що на той момент Віктор Ющенко мав за держрахунок дві службові машини і трьох водіїв, трьох помічників, а також грошове утримання в 115 000 гривень на рік.

Ющенко живе в селі Нові Безрадичі (39 км від Києва). Купив 7 соток за кілька мішків зерна, побудував будинок, пасіку, ферму, кілька вітряних млинів, музей українського села. Захоплюється бджільництвом, колекціонує предмети побуту, частий гість блошиних ринків і книжкових ярмарків. Активно виступає на публіці.

Віктор Янукович став єдиним президентом України, який був позбавлений цього довічного статусу. Янукович санкціонував силовий розгін масових протестів (Євромайдан, пізніше названий Революцією гідності) проти відмови від євроінтеграції, що завершився численними жертвами. Втік до Росії в лютому 2014 року. Спершу його відсторонили від посади через самоусунення, а рік по тому парламент прийняв закон про позбавлення екс-глави держави статусу президента-втікача.

У жовтні 2015 року Янукович отримав в Росії тимчасовий притулок, йому надана держохорона з моменту приїзду в Росію, сума витрат не оголошується. За словами прес-секретаря російського президента, юридичного статусу у Віктора Януковича немає.

У січні 2019 року Оболонський райсуд Києва засудив Януковича до 13 років позбавлення волі. Його визнали винним у державній зраді і пособництві у веденні «агресивної війни проти України з боку Росії». Підставою став лист, який Янукович написав Володимиру Путіну в березні 2014 року з проханням ввести війська.

Янукович казав, що живе в Ростові-на-Дону, але це спростовувала українська прокуратура; повідомлялося, що йому купили будинок в Барвисі за $52 млн, потім писали, що побіжний екс-президент України живе в підмосковній Баковці в колишній садибі маршала Будьонного.

Олександр Турчинов очолював Україну як в. о. президента в найскладніші місяці – з лютого по червень 2014-го, коли Україна втрачала Крим і починалася війна на сході країни. Депутат Верховної Ради, він спершу був обраний її головою, потім на нього були тимчасово покладені обов’язки прем’єр-міністра і президента (правда, главою уряду Турчинов був всього 5 днів, призначивши прем’єр-міністром Арсенія Яценюка).

Після обрання президентом України Петра Порошенка Турчинов залишався спікером парламенту до наступних виборів, потім працював секретарем Ради нацбезпеки і оборони (РНБО). Пішов у відставку з цієї посади після президентських виборів 2019 року, в червні 2020 року очолив передвиборний штаб партії Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС). У 2016 році міг вибирати службовий автомобіль – один йому надавала Верховна Рада як екс-спікеру, інший покладався як секретарю РНБО. Колекціонує старовинні Біблії, у 2019 році задекларував дохід у 2,2 млн гривень.

Петро Порошенко став єдиним з шести президентів України, який виграв вибори в першому турі (54,7%). Він керував країною з 2014 по 2019 рік. Домігся безвізового режиму з Євросоюзом, а також автокефалії українського православ’я, провів декомунізацію, при ньому війна на сході України дійшла до апогею і потім перетворилася на напівзаморожений конфлікт, а самого Порошенка і його оточення супроводжували офшорні та корупційні скандали.

Після програшу на виборах 2019 року Володимиру Зеленському на чолі списку ЄС був обраний до парламенту, в даний час піддається кримінальним переслідуванням з найрізноманітніших приводів аж до отримання ПЦУ Томосу про автокефалію.

Порошенко – №3 в українському списку Forbes, його майно оцінюються в $1,4 млрд.

Грузія

Мало кто помнит, что первым президентом Грузии был писатель и диссидент Звиад Гамсахурдиа. На выборах 14 апреля 1991 года он получил 86,5% голосов, но уже в январе 1992 года был свергнут военным переворотом, который привел к власти экс-министра иностранных дел СССР Эдуарда Шеварнадзе. Гамсахурдиа погиб во время гражданской войны в Грузии; сперва говорили, что он застрелился, затем расследование пришло к выводу, что первый президент Грузии был убит.

Тбілісі, Грузія. Люди тримають портрети першого президента Грузії Звіада Гамсахурдіа під час його похорону в Тбілісі. Гамсахурдіа був похований в Пантеоні грузинських письменників і громадських діячів на горі Мтацмінда в Тбілісі. Фото: Klimchuk Alexander / TASS / Forum

Едуард Шеварнадзе керував країною в 1992-2003 роки, спершу як голова Держради, потім двічі вигравши вибори. При ньому були загублені Абхазія і Південна Осетія. Достроково пішов у відставку в результаті революції троянд після парламентських виборів 2003 року.

Повідомлялося, що після відставки отримував пенсію $410 на місяць. Йому була залишена держдача, надані недоторканність і охорона. Помер у 2014 році.

Михайло Саакашвілі – один з найдивовижніших політиків на пострадянському просторі: двічі виграв президентські вибори, потім покинув країну, став громадянином України, працював радником президента України, губернатором Одеської області, втратив громадянство України указом Порошенка, знову його отримав при Зеленському, в 2020 році очолив виконком Національної ради реформ України.

Президент в 2004-2013 роках, Саакашвілі прославився масштабними реформами, в його другу каденцію пройшла «операція примусу до миру» – війна Росії і Грузії в Південній Осетії. Після закінчення президентського терміну і зміни зовнішньополітичного курсу Грузії став фігурантом низки кримінальних справ, заочно засуджений до 6 років ув’язнення за організацію побиття депутата грузинського парламенту, а також до 3 років позбавлення волі у справі про причетність до вбивства банківського співробітника.

Президент Грузії в 2013-2018 роках Георгій Маргелашвілі після відставки відійшов від політики і оселився в своєму будинку в містечку Душеті (60 км від Тбілісі), здає будинок туристам в оренду, а також викладає. Пенсія колишнім президентам Грузії покладена тільки в тому випадку, якщо вони не можуть працювати за станом здоров’я або у зв’язку з похилим віком.

Азербайджан

Коли йдеться про президента Азербайджану, зазвичай мають на увазі батька і сина Алієвих, але їм передували ще дві людини.

Першим президентом республіки став перший секретар ЦК Компартії країни Аяз Муталібов. На безальтернативних виборах у вересні 1991 року він отримав 98,5% голосів, але керував менше року – вже в березні 1992 році вимушено пішов у відставку після активізації вірмено-азербайджанського конфлікту навколо Нагірного Карабаху і військових невдач.

Був відновлений парламентом на посаді 14 травня, але вже наступного дня повалений. Втік до Росії, жив у Москві. Повернувся в Баку в 2012 році після прийняття закону «Про забезпечення колишнього президента і членів його сім’ї», за яким Муталібову гарантовані щомісячні виплати ½ зарплати президента і 20% окладу президента на представницькі витрати. Після смерті екс-президента пенсію зможе отримувати його дружина.

На президентських виборах 1992 року переміг Абульфаз Ельчібей (60,9%). Він проводив незалежну від Росії політику, спробував захопити Нагірний Карабах військовим шляхом. Під час військового заколоту покинув Баку і був відсторонений парламентом від влади; це рішення підтвердили результати всенародного референдуму. Помер у 2000 році в Анкарі після операції з приводу раку передміхурової залози.

Наступник Ельчібея на посаді президента Азербайджану Гейдар Алієв збирався обратися на третій термін, але завадила хвороба і замість батька президентом став син. Алієв-старший помер через кілька місяців після обрання сина главою держави.

Ільхам Алієв очолює країну досі, віце-президентом є його дружина.

Вірменія

До тих пір напівпрезидентська, Вірменія стала парламентською республікою з 2015 року. За цей час в країні змінилося три президенти.

Левон Тер-Петросян (1991-1998) двічі обирався главою держави, але пішов з посади достроково, а через 10 років балотувався знову і зайняв друге місце. Займався наукою і суспільно-політичною діяльністю на чолі вірменського Національного конгресу. У 2012 році відмовився від мандата депутата Національних зборів. З березня 2015 року як колишній президент отримує пенсію в розмірі 70% від зарплати чинного глави республіки (на 2016 рік виплати екс-президенту становили близько $1930). Регулярно виступає в питаннях освіти і ситуації навколо Нагірного Карабаху.

Роберт Кочарян очолював Вірменію в 1998-2008 роках, під кінець правління розігнав опозиційний мітинг прихильників свого попередника, в результаті чого загинули 10 осіб і більше 250 були поранені. Звинувачується в поваленні конституційного ладу, заарештований в 2018 році, в червні 2020 року випущений з-під варти під заставу $4,1 млн, внесений російськими бізнесменами.

Змінив його Серж Саргсян в середині свого другого терміну провів конституційну реформу, що перетворила Вірменію в парламентську республіку. Ставши після закінчення каденції прем’єр-міністром, був змушений піти у відставку після масових протестів, що призвели до влади Нікола Пашиняна. Саргсяна звинувачують у розкраданні $1 млн, йому загрожує до 8 років ув’язнення. Партія Саргсяна не пройшла до парламенту на виборах 2018 року.

У Туркменістані та Узбекистані колишніх президентів немає – перший помер на бойовому посту, другий продовжує правити.

Президент Росії Володимир Путін, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, Єлбаси Нурсултан Назарбаєв. Mikhail Metzel / TASS / Forum

Казахстан

Перший лідер країни Нурсултан Назарбаєв зберігав владу з червня 1989 року до березня 2019-го, потім передав її наступнику і очолив Раду безпеки Казахстану. Назарбаєв наділений персональним титулом Єлбаси (лідер нації), йому присвячений окремий закон, він згадується в Конституції (ст. 91, ч. 2): «встановлені Конституцією незалежність держави, унітарність і територіальна цілісність Республіки, форма її правління, а також основоположні принципи діяльності Республіки, закладені засновником незалежного Казахстану, першим Президентом Республіки Казахстан – Єлбаси, і його статус є незмінними». Крім того , згідно з Конституцією, колишнього главу держави і його сім’ю забезпечують, обслуговують і охороняють за рахунок держави.

На Єлбаси не поширювалося конституційне обмеження президентських термінів, писав Znak.com. З 2017 року міжнародний аеропорт Астани носить ім’я «Нурсултан Назарбаєв», а вже після відходу з поста глави держави Назарбаєв отримав нові почесті: став почесним сенатором, був нагороджений званнями «Народний герой» і «Герой праці», столиця країни Астана моментально була перейменована в Нурсултан; наступник першого президента Токаєв запропонував поставити в центрі колишньої Астани пам’ятник Назарбаєву, а також назвати його ім’ям центральні вулиці обласних центрів республіки і зберегти портрети Єлбаси на почесних місцях.

Пенсія Єлбаси становить 80% від зарплати чинного президента і змінюється відповідно до неї ж. Йому довічно покладені всі види зв’язку, охорона, лікування, страховка, транспорт і житло за рахунок держави. Перший президент застрахований на суму в розмірі річного окладу глави держави.

Нур-Султан, Казахстан, 29 травня 2019 року. Колишній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на розширеному засіданні Вищої Євразійської економічної ради в Палаці Незалежності. Фото: Alexei Nikolsky / TASS / Forum

Після смерті Назарбаєва кожному члену його сім’ї, «проживав спільно з ним, довічно призначається щомісячна допомога в сумі, що дорівнює 10-кратному мінімального розміру пенсії по старості, встановленому законодавством Республіки Казахстан на день його смерті».

Таджикістан

Першим президентом країни (30.10.1990-31.08.1991) став перший секретар ЦК Компартії Кахар Макхамов, але був змушений піти у відставку через провал підтриманого ним ГКЧП. Після президентства був довічним парламентарієм. Помер у 2016 році

Його наступники Кадріддін Аслонов (в.о. президента в серпні–листопаді 1991 року) і Рахмон Набієв (президент в 1991-1992 роках) керували Таджикістаном недовго: Перший – до перших в країні виборів, через два роки був убитий; другий – переміг на виборах з результатом 56,9%, був відсторонений від влади і потім помер при підозрілих обставинах під час почалася в його правління громадянської війни.

Фактично з 1992 року країну очолює Емомалі Рахмон, в 2007 році скоротив своє прізвище з попереднього написання Рахмонов. Культ особистості Рахмона схожий з назарбаєвським.

Киргизстан

Спочатку Киргизстан був президентською республікою, але потім, як говориться на сайті президента, «високий ступінь корупції, різка диференціація суспільства, криміналізація, авторитаризм влади двічі призводить Киргизстан до повалення існуючого режиму влади (24 березня 2005 і 7 квітня 2010 року). Після перехідного Тимчасового уряду в Киргизстані встановлюється парламентська республіка».

Перший президент Киргизії Аскар Акаєв тричі обирався главою держави, але в 2005 році був повалений Тюльпановою революцією, втік до Москви. З 1 вересня 2005 року – провідний науковий співробітник Інституту математичних досліджень складних систем МДУ, в 2006 році був обраний іноземним членом РАН, з 2014 року працює у вищій школі економіки.

Його наступник Курманбек Бакієв також був повалений революцією, але зник у Білорусі і жив в урядовій резиденції. У 2012 році він отримав білоруське громадянство і купив будинок в Мінську за $2 млн.

Президент у 2010-2011 роках Роза Отунбаєва залишила посаду після президентських виборів, які виграв Алмазбек Атамбаєв, її називають президентом перехідного періоду. За законом Отунбаєвої покладені 75% президентської зарплати, недоторканність, охорона, держдача і службовий транспорт. Екс-президент очолює фонд «Ініціатива Рози Отунбаєвої».

Алмазбек Атамбаєв отримав ті ж пільги і гарантії, але позбувся їх в 2019 році, через два роки після закінчення президентського терміну (президентом Киргизстану тепер можна обратися всього один раз на 6 років) після конфлікту з новим президентом Жеенбековим. У серпні 2019 року при штурмі резиденції Атамбаєва в селі Кой-Таш постраждали 225 осіб і загинув один боєць спецназу.

У червні 2020 року Атамбаєв був засуджений на 11 років і 2 місяці ув’язнення за незаконне звільнення з колонії кримінального авторитета Батукаєва. Суд позбавив його всіх нагород і звань, конфіскував майно.

Екс-президенту Киргизстану також загрожує тюремний термін у справі про заворушення в Кой-Таш: 25 лютого Генпрокуратура пред’явила звинувачення Атамбекову і 13 його прихильникам за фактами замаху на насильницьке захоплення влади, вбивства, замаху на вбивство співробітників правоохоронних органів, організації масових заворушень, захоплення заручників та інших злочинів.

Іван Слободенюк /ОБ, Vot-tak.tv

Більше матеріалів

Відносини Лукашенка з Кремлем: чого очікувати? Коментар політолога

Репресії проти незалежних журналістів у Білорусі

Легалізація зброї в Україні. За і проти

МВС України збирається заборонити ввезення битих автомобілів з США

«Каннабіс допомагав мені жити без болю». Хворого українця судять за лікування марихуаною

«Разом» проти режиму Лукашенка

Як в Україні оцінюють «паузу» у відносинах з Білоруссю

«Декомунізація» пам’ятників в Україні: замість Леніна – виноградар, замість Маркса – Болгарський поет