26 років без чесних виборів

Вже більше 20 років вибори в Білорусі асоціюються з фальсифікаціями і репресіями. Після 1994 року жодні вибори в країні ОБСЄ не визнала демократичними. Єдині, хто поки ще позитивно оцінюють голосування в Білорусі, — спостерігачі з країн СНД, в тому числі російські. Однак цього року влада Білорусі вирішила просто не запрошувати спостерігачів ні з Європи, ні з Росії. Розповідаємо історію білоруських виборів і фальсифікацій.

1994 рік став переломним для незалежної Білорусі. 15 березня була прийнята Конституція, згідно з якою в досі чисто парламентській республіці засновувалася посада президента. Вже через кілька тижнів Верховна Рада призначила дату історичних виборів першого глави держави – 23 червня. ЦВК зареєструвала шістьох кандидатів, серед яких був і харизматичний депутат Олександр Лукашенко. Його основними суперниками були прем’єр-мініс

«Щоб вирішити головну проблему – проблему старої партійної номенклатури і Кебіча, був такий вимушений вибір для багатьох політиків – підтримати Лукашенка, так скажемо, як менше зло або якийсь компроміс», – згадує Анатолій Лебедько, депутат Верховної Ради Білорусі в 1990-і роки.

Позняк і Шушкевич відсіялися в першому турі, а в другій вийшли Кебич і Лукашенко. Це був єдиний випадок в історії Білорусі, коли вибори пройшли в два тури. В очному протистоянні Лукашенко знищив опонента, набравши більше 80% голосів. 20 липня колишній директор радгоспу «Городец» вступив на посаду президента.

«Поки опозиція між собою розбиралася, хто краще – Шушкевич, Карпенко або Позняк, – Лукашенко зумів об’єднати навколо себе людей, які хотіли змін. В принципі, ситуація дуже схожа на те, що ми бачимо сьогодні», – зазначає журналіст, автор книги «Випадковий президент» Світлана Калінкіна.

Майже відразу ж новий лідер починає змінювати країну під себе. За словами Анатолія Лебедька, який спочатку входив в команду Лукашенка, для нього розчарування настало разом із забороною на публікацію доповіді про корупцію в президентському оточенні. Це був грудень 1994 року.

«Заборонили незалежній пресі друкувати альтернативну Доповідь депутата Антончика. І коли вийшли з порожніми білими плямами газети – всі… ми розпрощалися», – розповідає Лебедько.

Політолог Олександр Класковський вказує:

«Лукашенко з самого початку став просто ламати своїх політичних супротивників через коліно. І це, я думаю, ошелешило навіть тих людей з його команди, які не розраховували на таку брутальність».

У 1995-му новий президент проводить референдум про надання державного статусу російській мові і зміну символіки. Але ключовою подією, після якої Лукашенко знайшов царські повноваження, став референдум 1996 року. Президент отримав контроль над усіма гілками влади – принцип їх поділу був убитий. Віктор Гончар – член команди Лукашенка 1994 року, який на той момент керував Центрвиборчкомом, відмовився визнати результати референдуму і називав його незаконним. Лукашенко за допомогою силовиків прибрав Гончара зі свого поста і призначив керувати ЦВК Лідію Єрмошину, яка займає свій пост і понині.

Другі президентські вибори пройшли в країні у вересні 2001-го. Єдиним кандидатом від опозиції став маловідомий Володимир Гончарик. За офіційними даними, він набрав більше 15% голосів, що донині є рекордом для суперників Лукашенка в епоху його правління. Сам же глава держави, згідно з даними ЦВК, був підтриманий 75% виборців.

Вибори – 2006 повинні були пройти вже без Лукашенка, оскільки спливали два терміни, передбачені Конституцією. Але це для президента проблемою не стало. У 2004 році він ініціював референдум, результати якого знімали подібні обмеження. Переважна кількість тих, хто прийшов на дільниці нібито схвалили цей «безліміт».

У 2006 році Лукашенко вперше кинули реальний виклик. Це зробили Олександр Мілінкевич та Олександр Козулін. Перший, згідно з даними ЦВК, отримав близько 6%, другий і зовсім трохи більше двох. Будучи незгодними з офіційними результатами, вони організували протест на Жовтневій площі Мінська. Тут же виріс і наметове містечко, яке простояло всього кілька днів, після чого було зачищене силовиками.

Але цей протест не йде ні в яке порівняння з тим, що було після виборів 2010 року. У тій президентській гонці брало участь рекордна кількість кандидатів – десять. Після того як Лукашенко в черговий раз нібито набрав близько 80%, люди масово вийшли на центральний проспект Мінська і попрямували до будівлі ЦВК і Будинку Уряду вимагати чесного підрахунку голосів. Мирний протест знову розігнали, а майже всі альтернативні кандидати були затримані. Когось незабаром випустили, а хтось, як Микола Статкевич, який відмовився писати заяву про помилування на ім’я Лукашенка, провів за гратами майже п’ять років.

2015 рік. Одна з найбільш нудних і непомітних президентських кампаній в Білорусі. Запам’яталася вона, мабуть, лише першою в історії країни жінкою-кандидатом Тетяною Короткевич. Ну а Лукашенко в черговий раз обзавівся більш ніж 80% голосів, легітимність яких традиційно викликала питання.

«Жоден з конкурентів Лукашенка навіть близько не наближався до нього за кількістю набраних голосів. Наприклад, у Лукашенка було 35%, але у найближчого конкурента було 7%. Тому завжди в головах членів виборчих комісій було відчуття, що Лукашенко – переможець. Ось на цих виборах такого відчуття вже немає, по – моєму, ні в кого» – вважає Світлана Калінкіна.

Ще на початку нинішнього року багато хто очікував, що президентська кампанія-2020 пройде в Білорусі так само тихо і непомітно, як і п’ять років тому. Але легковажна реакція Лукашенка на коронавірус, хамуваті фрази з телеекранів на адресу народу і небажання проводити економічні реформи створили грунт для масових протестів. Вибори, судячи з усього, знову пройдуть з численними порушеннями, і потрібний для Лукашенка результат буде забезпечений. Але чи вдасться йому після цього впоратися з народним гнівом, який наростає в Білорусі все сильніше?

Денис Гончаренко /ОБ, vot-tak.tv

Фото: Василий Молчанов / Belsat.eu

Теги:

Більше матеріалів

Відносини Лукашенка з Кремлем: чого очікувати? Коментар політолога

Репресії проти незалежних журналістів у Білорусі

Легалізація зброї в Україні. За і проти

МВС України збирається заборонити ввезення битих автомобілів з США

«Каннабіс допомагав мені жити без болю». Хворого українця судять за лікування марихуаною

«Разом» проти режиму Лукашенка

Як в Україні оцінюють «паузу» у відносинах з Білоруссю

«Декомунізація» пам’ятників в Україні: замість Леніна – виноградар, замість Маркса – Болгарський поет