Жінка зірвала балаклаву з омонівця. Їй загрожує 5 років в’язниці

Білоруска Наталія Херше багато років живе в Швейцарії, але в цьому році не змогла залишатися байдужою до подій на батьківщині і прилетіла до Мінська. На одному з жіночих маршів її затримали, засудили на 15 діб і порушили кримінальну справу за опір співробітнику міліції із застосуванням насильства.

«Несла наш бчб-прапор, сама вся яскрава-блондинка, в Білому»

Наталя Херше зараз знаходиться в ІТТ на Окрестина. Там вона відбуває покарання за ст.23.34 КоАП РБ за участь у жіночій ході в суботу 19 вересня. 4 жовтня закінчується термін арешту, але чи вийде жінка на свободу-невідомо. Проти неї завели кримінальну справу за ч.2 ст. 363 КК РБ – опір співробітнику органів внутрішніх справ із застосуванням насильства або загрозою його застосування. Покарання за цією статтею передбачає до п’яти років обмеження або позбавлення волі. А все за те, що жінка під час затримання зірвала балаклаву з омонівця.

Жіночий марш. Мінськ, Білорусь. 19 Вересня 2020 р. Фото: Аліса Гончар / belsat.eu

За «хапуном» на жіночому марші онлайн спостерігав брат Наталії Геннадій Касьян.

«Наталя прилетіла в Білорусь, щоб провести тут свою відпустку, а також підтримати нашу країну в цих подіях. Сестра завжди була небайдужою до долі Батьківщини, – розповів Геннадій. – Вона відразу приєдналася до різних акцій. Ходила підтримати Олену Лазарчик, у якої забрали сина Артема, на жіночі марші. В ту суботу теж пішла. Я в прямому ефірі бачив Наталію в перших рядах. Вона несла наш біло-червоно-білий прапор, сама вся така яскрава-блондинка, в білому».

Трохи пізніше Геннадій прочитав, що на марші почалися затримання. Наталя відповіла на його дзвінок і сказала, що її теж забрали.

«Я її заспокоював, щоб вона не хвилювалася, тому що вона нічого не порушила, тому все буде добре. Вона мені ще відповідала в вайбері, поки її везли в автозаку, а потім телефон став недосяжним», – згадує Геннадій.

Чоловік почав шукати сестру. Додзвонитися ні в РВВС Радянського району, ні в ізолятор не зміг-багато разів чув одні короткі гудки.

«Нібито там спеціально повідкладали навушники, щоб ніхто не додзвонився», – вважає Геннадій. Про те, що сестра на Окрестина, чоловік дізнався тільки ввечері зі списків правозахисного центру «Весна».

Наталлю Герше за кілька днів до затримання в одному з мінських кафе запідозрили у непокорі силовикам

Аркуш із-за грат на шматку аркуша

У понеділок до Геннадія зв’язався призначений Наталі адвокат, який повідомив, що, по-перше, білоруська швейцарка була засуджена до 15 днів ув’язнення за участь у марші, а по-друге, порушено кримінальну справу.

4 жовтня закінчується адміністративний арешт Наталії. За словами брата жінки, у кримінальній справі ще не застосовано запобіжного заходу.

«Адвокат каже, що якщо цей захід не буде застосований до вечора п’ятниці, 2 жовтня, Наталя все одно може бути звільнена в неділю», – сказав Геннадій.

Громадськість також дізналася про ситуацію Наталі завдяки адвокату Марії Колеснікової Людмилі Казак. Один день вона була з Наталею на Окрестіна. Через пані Казак Наталя передала на волю лист, написаний на шматку аркуша. Папір їй не дали.

Геннадій Касьян, як тільки дізнався про затримання своєї сестри, негайно звернувся до посольства Швейцарії в Мінську. Того ж дня, за словами брата затриманого, посол Швейцарії в Білорусі направив прохання до білоруського Міністерства закордонних справ про зустріч з Наталією. Але досі ніякої реакції з боку МЗС не було, каже Геннадій. Водночас білоруська діаспора у Швейцарії зробила розголос цієї історії. Історію Наташі вже розповідали в багатьох місцевих ЗМІ.

Брат Наталі зазначає, що, можливо, проблема вже була б вирішена, якби сестра мала лише швейцарське громадянство, яке вона отримала п’ять років тому. Тоді її могли звільнити та вислати з Білорусі. Але жінка не відмовила у своєму білоруському паспорті, і тепер вона є громадянином Білорусі як в адміністративних, так і в кримінальних справах.

Якщо протести стихнуть, настане 37-й рік

Наталя Герше виїхала до Швейцарії понад 12 років тому. За словами її брата, вони народились і дитинство провели в Орші. Потім Наталія закінчила Білоруський державний економічний університет, працювала бухгалтером в Орші в «собесі». Потім вона вийшла заміж за швейцарця.

Наталія Херше з братом біля рідної школи в Орші

За кордоном виховала двох дітей – дочка зараз навчається в Цюріху на психолога, син працює на підприємстві. Свою кар’єру в Швейцарії Наталія починала з низів – технічною працівницею в пивоварній компанії. Тепер має хорошу посаду в приватній компанії. Через три дні жінці виповниться 51 рік.

«У Наташі завжди була досить активна життєва позиція. Вона себе вважає патріоткою Білорусі і її дуже хвилює все, що відбувається в нашій країні, тому вона не захотіла відмовлятися від білоруського паспорта – – говорить брат Наталії.

– Людмила Казак говорила, що була вражена стійкістю і міццю духу Наташі, що у неї було відчуття, що якби Наташу звільнили, завтра вона б знову пішла на марш. Її не зламали ні ці 15 діб, ні кримінальну справу»»

Небайдужий до ситуації на батьківщині і сам Геннадій. Чоловік живе в Молодечно, де 25 років пропрацював лікарем на швидкій допомозі. Зараз пішов у фармацевтичний бізнес. Після виборів, 9 і 10 серпня виходив на площу в своєму місті, і був шокований насильством з боку ОМОНу щодо мирних громадян. Виступив на мітингу перед пʼятьма тисячами молодечненцев і публічно закликав до відповідальності винних у брехні і насильстві після президентських виборів. А потім від свого імені чоловік написав звернення до мера Молодечно.

«Я запитував, на якій підставі в наше місто були введені частини ОМОНу, і чому вони там жорстоко поводилися з людьми, – розповів Геннадій. – З виконкому я отримав відповідь, що мої питання не в компетенції мера, і що їх направили начальнику РВВС Молодечно. Але який сенс, якщо цей начальник брав безпосередню участь в тому, що відбувалося в нашому місті 9 і 10 серпня?»

Аналогічну відповідь Геннадій Косьян отримав з прокуратури. Чергове звернення розглядає Слідчий комітет.

У суді Жовтневого району судять фотографа Олександра Васюковича. Мінськ, Білорусь. 28 серпня 2020 р. Фото: belsat.eu

«Мені страшно за майбутнє нашої країни. У мене відчуття, що якщо зараз мирні протести затихнути, то у нас настане 37-й рік закрутять гайки так, що доведеться їхати, – каже Геннадій. – Я не відчуваю себе тут у безпеці. І те, що відбувається після 9 серпня, дуже боляче відбилося в моєму серці, адже я сам лікар за освітою, і я не міг спокійно дивитися, як гвалтують людей.

Ми опинилися в повному правовому безладі. У своїй країні ми ніяк не захищені. Кожен день ми ризикуємо своєю свободою, здоров’ям, навіть життям. Моя позиція однозначна – не втрачаючи надії, боротися проти цього кривавого режиму. Шляху назад вже немає. Я вірю, що зараз наша перемога – питання часу. Я щиро сподіваюся на справедливість Всесвіту щодо моєї сестри, що її відпустять, тому що на наше правосуддя сподіватися не доводиться»»

НА, ОК Belsat.eu

Новини