Захист репутації: відмова Києва від контактів з Мінськом

Віталій
Портников
Публіцист, телеведучий

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив про те, що його країна припиняє будь-які контакти з офіційним Мінськом до моменту, поки ці контакти будуть чреваті для України репутаційними витратами. Глава українського зовнішньополітичного відомства зробив цю заяву після того, як медіа дізналися про приєднання України до заяви країн Європейського Союзу, в якій засуджується насильство в Білорусі.

Більш того, Кулеба підкреслив, що Україна стала першою країною, яка відкликала свого посла в Білорусі для консультацій після початку протестів. На перший погляд, така жорстка позиція Києва може викликати подив. У перші дні після президентських виборів у Білорусі Володимир Зеленський був обережний у своїх оцінках і посилив позицію тільки на тлі безпрецедентного насильства над протестувальниками у сусідній країні.

В Україні навіть лунали голоси про небезпеку для країни протестів у Білорусі. Так як Лукашенко, мовляв, гарантує неможливість нападу на Україну з боку білоруського кордону. А в разі краху його режиму до влади в Білорусі може прийти в ще більшій мірі проросійський лідер. Або просто запанує хаос, яким не забуде скористатися Володимир Путін.

 

Нина Хрущева: «Путину следует открыто выразить солидарность с белорусским обществом»

 

Втім, тепер, коли Путін заявив про формування резерву російських силовиків для підтримки білоруського режиму, всі ці розрахунки виглядають щонайменше наївними. Стає очевидним, що всі розмови Лукашенка про свою роль гаранта суверенітету Білорусі та безпеки України – це звичайний блеф, яким диктатор прикривав свою спрагу влади.

Протести в Білорусі – відсилання відразу до двох українських майданів

І звичайно, для України з’явилися очевидні репутаційні витрати. Якщо країна заявляє про своє прагнення інтегруватися в Європейський союз, якщо під гаслами європейської інтеграції сотні тисяч її громадян виходили на вулиці Києва та інших українських міст в 2013-2014-му роках, то зараз робити вигляд, що в Білорусі нічого не відбувається, було б як мінімум необачно. І з зовнішньополітичної і, очевидно, з внутрішньополітичної точки зору.

Адже багато учасників українських протестів сьогодні з симпатією стежать за тим, як намагаються відстояти своє право на вибір їхні сусіди в Білорусі. А дії білоруських силовиків нагадують, як діяв проти учасників українських протестів силовий блок режиму Віктора Януковича. Таким чином, це відсилання відразу до двох українських майданів. До Майдану 2004 року, в ході якого українці захищали своє право на чесні вибори. І до Майдану 2013-2014 років, який вилився в протистояння мирних протестувальників з силовиками і вбивства людей на Майдані Незалежності в Києві.

 

«Половину армии привел в боевую готовность. Это недешево». Лукашенко заявил о военной угрозе со стороны НАТО

 

Лукашенко, звичайно ж, всього цього не може зрозуміти. Як не може зрозуміти і репутаційних міркувань українського керівництва. Не може просто тому, що у самого білоруського президента ніколи не було ніякої репутації і він керувався виключно питаннями миттєвої вигоди, утримання влади і торгів з Кремлем.

Саме тому Лукашенко міг дозволити собі після російсько-грузинської війни недовговічний флірт з тодішнім президентом Грузії Михайлом Саакашвілі, якому він навіть надавав ефір білоруського телебачення. Саме тому Лукашенко був готовий зустрічатися з виконуючим обов’язки президента України Олександром Турчиновим тоді, коли Кремль говорив про державний переворот в сусідній країні і про захопила владу в Україні «хунті».

За всім цим ніколи не було ні навіть тіні ціннісного підходу, а були виключно жага влади і розрахунок на нові домовленості з Кремлем. І мабуть, турбота влади про репутацію – це головне, що за 29 років відбулося в Україні і чого не відбулося в Білорусі.

Віталій Портников для/ОБ, Vot-tak.tv

Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Думка автора може не збігатися з думкою редакції.

Теги:

Більше матеріалів