«Я просто повз проходив». Історії політв’язнів, які випадково опинилися за гратами

У Білорусі за роки незалежності понад 200 осіб визнали політичними в’язнями. Частину з них звинувачували в організації масових заворушень або в невідповідних графіті, а інших «обізнаних» – в недоплаті податків. Однак серед ув’язнених є люди, які опинилися за гратами мало не випадково. Belsat.eu згадує ці історії.

Кого визнають політичними в’язнями

Політв’язнем людина вважається, якщо його утримання в неволі відповідає базовим факторам:

  • позбавлення волі було застосовано виключно через її політичні, релігійні чи інші переконання, а також у зв’язку з ненасильницьким здійсненням свободи думки, совісті та релігії, свободи вираження думок та інформації, свободи мирних зібрань і асоціацій, інших прав і свобод;
  • позбавлення волі було застосовано у відповідь на виключно ненасильницьку діяльність, спрямовану на захист прав людини та основних свобод;
  • позбавлення волі було застосовано виключно за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, національного, етнічного, соціального або родового походження, народження, громадянства, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, майнового стану або іншими ознаками або виходячи з наявності стійкого зв’язку з спільнотами, що об’єднують такі ознаки.

Звертають увагу також і на наступне: під час позбавлення волі, що під час позбавлення волі слідство ведеться з використанням сфальсифікованих матеріалів і дій, без права на справедливий судовий розгляд, а тривалість або умови позбавлення волі явно непропорційні (неадекватні) правопорушенню.

Детальніше про статус «політв’язень» можна прочитати на сторінці ПЦ «Вясна»

Здавав квартиру громадянам Швеції

Мінчанин Сергій Башарімов працював ріелтором і, за словами близьких, політикою ніколи не цікавився. Чоловік займався спортом, зокрема плаванням. Хвиля державного гніву поглинула його несподівано.

Сергій Башаримов. Фото: euroradio.fm

Сергій здав житло на кілька днів шведам, один з яких допомагав співвітчизникам скинути з вертольота над Мінськом плюшевих ведмедиків із закликами до свободи слова. Чоловіка затримали 6 липня 2012 року. На початку КДБ заперечували, що він перебуває за ґратами, проте через два місяці, 8 серпня 2012 року, офіційно повідомили про його звинувачення.

https://belsat.eu/news/7-ya-gadavina-plyushavaga-desantu-prygadvaem-yak-geta-bylo/?btid=d5b539c6770e46a30bce2cff66194ba8

17 серпня 2012 року його разом з фотографом Антоном Суряпіним звільнили з КДБ. На їх підтримку на сторінці change.org була створена петиція. Вона набрала 1447 підписів.

Після звільнення Сергій з журналістами не спілкувався. Антон Суряпін, який разом з ним проходив у справі «плюшевого десанту», зазначив, що також не підтримував зв’язків з Сергієм.

Фотографував іграшки

У 2012 році Антон був звичайним студентом журфаку БДУ і головним редактором сторінки «Belarus News Photo». Він і розмістив на сайті фотографії плюшевих іграшок з антидиктаторськими гаслами.

Антон Сурапін. Фота: facebook.com

Антона Суряпіна кинули в СІЗО КДБ в липні 2012 року. На той момент йому було 20 років. Кілька тижнів йому не пред’являли звинувачення, проте 7 серпня 2012 року врешті-решт звинуватили в допомозі нелегальному перетину білоруського кордону.

17 серпня 2012 року він разом з Сергієм Башарімовим був звільнений під підписку про невиїзд. У 2014 році він закінчив журфак БДУ. Зараз Антон індивідуальний підприємець, здійснює інформаційні послуги.

Проходив повз

У Артема Бреуса цікава біографія. Він народився в Мінську, але вже через рік переїхав разом з мамою в Естонію. Там закінчив школу і університет, отримав громадянство Росії. Потім вирішив повернутися до Мінська, на батьківщину свого батька.

Артем Бреус. Фото: svaboda.org

Політикою Бреус не цікавився. Затриманий був 19 грудня 2010 року під час акції після президентських виборів. За участь в акції Бреуса покарали адміністративним арештом, а 29 грудня 2011 року завели кримінальну справу за звинуваченням в організації масових заворушень.

Його вдалося звільнити тільки завдяки втручанню російського консула. У підсумку він отримав штраф у $ 3 тис.

Подальша доля Бреуса невідома. Відомостей про його життя після суду 2011 року немає. У соціальних мережах теж нема

Ще раз повз проходив

Іван Гапонов – інший громадянин Росії, якого підозрювали в організації масових заворушень після Площі 2010 року. Він виріс в Білорусі, добре говорить по-білоруськи. Захоплювався літературою і писав власну книгу.

Іван Гапонов. Фото: svaboda.org

В інтерв’ю Lenta.ru він говорив, що поїхав на станцію метро Жовтнева з інтересу, подивитися на ходу по проспекту Незалежності. Там же його затримали, спочатку присудили адміністративний арешт, а потім він став одним з обвинувачених у справі.

На умови утримання він не нарікав. Говорив, що непогано годували, а в камері був телевізор. На Лукашенко він також не ображався за чотири місяці, проведені за гратами.

«Ні, я не можу ні на кого ображатися. Всі молодці. І це проходить», – зазначав Гапонов»

Після 2011 року про нього немає ніяких відомостей. У соціальних мережах (принаймні, під своїм ім’ям) він не зареєстрований.

Затримали прямо на роботі

Дмитро Доронін –колишній працівник МАЗу, виріс у багатодітній родині, де був годувальником через інвалідність батька. Говорив, що політикою зовсім не цікавився, так як не було на це часу.

На Площу – 2010 він йшов цілеспрямовано, як громадянин, який має право на думку.

«Мені було небайдуже те, що відбувається в країні, мені хотілося змін на краще», – цитує Дороніна книга «Один день політв’язня».

Зміцер Даронін. Фота: svaboda.org

Тоді, 19 грудня, його затримали на 3 години і відпустили. Вже 14 березня 2011 року до чоловіка прийшли на роботу, а 12 травня в суді Московського району Мінська Дмитро отримав 3,5 роки ув’язнення в колонії посиленого режиму. Відбував термін у виправній установі «Вітьба-3» біля Вітебська. Після вступу вироку в законну силу був звільнений з заводу, на якому працював.

Він написав прохання про помилування до Олександра Лукашенко і в підсумку був звільнений 1 вересня 2011 року. Після звільнення ще 5 років залишався під наглядом міліції.

«Все, що сталося у мене повністю знищило тільки одне – довіру до держави. А посилила і примножила – прагу до змін і до свободи. Зараз я вже нічого не боюся», – так він описував пережите.

Йшов по торт до дочки – потрапив у в’язницю

Гродненець Володимир Наумик став одним з фігурантів сумнозвісної справи Сергія Тихановського. Він був одним з членів ініціативної групи Світлани Тихановської.

Фото: Болеслав Жураковський / Belsat.eu

 

29 травня пішов за тортом для дочки, але опинився в СІЗО, так як намагався зняти на телефон відео шарпанину навколо Сергія Тихановського в Гродно.

В результаті він перебував у СІЗО №1 в Мінську 42 дні. За цей час на його дружину тиснули соціальні служби: погрожували позбавити батьківських прав на дочку.

Науміка звинувачують в організації масових заворушень.

Стояв на зупинці

Василь Бобровський – ще один гродненець, затриманий у справі Тихановського. Йому 45 років, має дружину і трьох дітей, того дня переходив з однієї зупинки до іншої, де його і затримали. У СІЗО № 1 в Мінську він провів також 42 дні.

Фото: «Белсат»

«Про своє життя подумав. Що ти зробив? Що ти міг зробити? Що не зробив? Щодо ставлення до сім’ї, ставлення до дітей. Все переосмислив», – розповів belsat.eu Василь Бобровський.

Зараз він живе разом з сімʼєю в Гродно, намагається повернутися до звичайного життя.

 

 

Ксенія Тарасевич/ОБ, belsat.eu

Новини