«Я побачив, як для нас готують концтабір. Думав, нас привезли, щоб убити»

54-річний мінчанин Вадим Піддубський був затриманий ввечері 9 серпня. Він розповів belsat.eu про тортури, які пережив і побачив в автозаку, на Охрестина, а також під час транспортування в Слуцьк.

«Тварини, всім лежать!»

Тієї неділі відразу після виборів президента Вадим був у районі Неміги. У певний момент омонівці відтіснили людей, з якими був чоловік, у бік скверу Адама Міцкевича. Передаємо розповідь мінчанина про те, що відбувалося далі.

«Це була вже майже ніч. У сквері у нас почав стріляти спецназ. Летіли гумові кулі, вибухали світлошумові гранати. Поруч я побачив чоловіка, у якого була вирвана шкіра на голові. Потім вони пустили сльозогінний газ. Нічим було дихати. Ми побігли.

Вадим Піддубський. Фото представлено героєм публікації

Біля театру імені Горького ми потрапили в оточення. Попереду були солдати, ззаду, в диму від гранатів рухалася колона спецназівців на машинах. Виглядало, як у кіно про фашистів.

Хтось намагався втекти, перелізти через ворота біля театру. Я зрозумів, що не зможу, тому що мені далеко вже не двадцять років. Я сів на сходинки і спостерігав за тим, що відбувається. Вони підійшли ближче і наказали: «Тварини, всім лежати», це було їх улюблене слово. Інакше до нас не зверталися. «Тварини, головою в землю!» Пороли страшно. Було жахливо. Нас поставили на коліна. Це був саме спецназ, я впевнений, їх екіпірування. Зверталися з нами, як каже їх улюблений президент, жест. Лаялися, принижували нас словами, фізично.

Після побиття на Окрестіна. Фото представлено героєм публікації

Приїхав автозак. Особливе звірство – це завантаження в машину. Коли людина падала на сходинках, її били, закидали всередину. У машині знову команда: «Тварини, на коліна!». Нас там було близько 30 осіб. Люди лежали один на одному. Якщо хтось намагався розмовляти з омонівцями, його жорстоко били. Один чоловік говорив: Я ж служив там же, де і ви, що ви робите? Коли ми виходили, йому сказали – залишся, ми тобі розповімо, хто з нами служив. Не знаю, що з ним було далі, я його більше не зустрічав».

«Через 30 годин дали поїсти – блокадний шматок хліба»

«Нас завезли на Окрестіна. Раніше я не знав, що це таке, де це. Нас зустріли в тій же формі, з тими ж знущаннями. Дуже сильно били, коли ми виходили з машини. Потім били працівники ІТТ. Омонівці позначали людей хрестом на спині – тих, хто чинив опір, у кого були якісь татуювання. Цих людей з відзнакою особливо жорстоко били.

Лікар з Мінська: «В нашій лікарні лікується хлопець, зґвалтований міліціонерами»

Нас загнали в камеру № 5 на другому поверсі – всього 22 людини, хоча камера була на чотирьох. Переважно молоді хлопці, старші були тільки я і ще один чоловік 51-річний. У сусідній камері було 30 осіб.

Багато співкамерників були побиті. У одного хлопця невпинно текла кров з вуха, в іншого – поранення в живіт.

У камері не було майже ніякої вентиляції. Дихати було нічим. Хлопці знімали футболки і лягали на них спати на підлозі – добре, що дерев’яною. Самою класною подушкою були кросівки.

Вадим Піддубський разом з мамою. Фото представлено героєм публікації

Пощастило, що був умивальник з водою. Можна було умити руки, обличчя, але вже через п’ять хвилин було відчуття, немов ти їх не мив тиждень. У сусідній камері, говорили, по стінах просто стікала вода – така страшна волога.

Через тридцять годин нам перший раз принесли поїсти – такий «блокадний» шматок хліба.

Ми чули, як привозили людей, били. Ми розуміли, що почалися масові арешти. Тоді якраз настали найхолодніші ночі. До нас привели трьох сильно розбитих і замерзлих чоловіків, вони не могли повірити, що потрапили в тепле приміщення. Дві ночі їх тримали на холоді у дворику для прогулянок.

 

Через якийсь час нашу камеру також вивели в такий дворик – 6 на 7 метрів, під відкритим небом, зверху колючий дріт. Нас там було 55 осіб. У сусідньому – 80 осіб. Нам не давали ні в туалет сходити, нічого. Комусь там на місці доводилося справляти нужду, тоді просто всі відверталися, і потім закривали те місце якимись ганчірками, що там валялися.

Фото представлено героєм публікації

14 годин ми залишалися в цьому дворику. Вранці молоді хлопці були в шоці від холоду. Чоловіки просили один одного – не дивуйтеся, хлопці, тому що замерзнемо тут все, давайте притулятися один до одного».

«Я побачив жінок з квітами і зрозумів, що надія ще є»

«Ще через ніч людей почали відпускати. Але перед цим сильно били. Говорили – вас відпустять, але, тварини, просто так ви звідси не вийдете.

В одній із сусідніх камер вночі почали кричати «Живе Білорусь!». Наші хлопці теж піднялися – мовляв, давайте і ми підтримаємо. Ми з тим співкамерником 51-річним стримували їх, говорили – мовчіть, бо так поб’ють, що вас мами не впізнають. Вони нас послухалися, а в сусідній камері через хвилин пʼятнадцять ми почули, як людей били, і як вони кричали.

Нескінченна ніч тортур в автозаку і РВВС. Юнака схопили омонівці, коли той повертався додому

12 серпня нас почали судити. Але це були не суди, навіть не «трійки» знамениті, а «двійки» – суддя і якась дівчина, яка щось там писала. Суддя зачитував справи. У всіх було написано абсолютно одне і те ж: брав участь у несанкціонованому мітингу, вигукував гасла «Живе Білорусь!», «Ганьба» і «Йди геть», порушив арт. 23.34 КоАП РБ.

У мене мама інвалід 2-ї групи, їй 84 роки. Я навіть не знав, чи хтось сказав їй, де я. Я попросив у судді штраф, бо маму треба догляди. А суддя у відповідь подивився на мене і сказав – 15 діб.

Жінки знову вийшли на акцію солідарності з жертвами та постраждалими. Вийшло близько 200 осіб. Вони показують, що їм все ще не страшно. Площа Перемоги, Мінськ, Білорусь. 20 серпня, 2020 р. Фото: світла Фар / Vot-tak.tv / Belsat.eu

Того ж дня нас вивели у дворик і почали розкидати по автозаках. Знову – тварини, на коліна. І відвезли. Через хвилин тридцять старшим дозволили присісти. Тоді я побачив проспект Дзержинського і що навколо стоять дівчата з квітами. Я говорив про це хлопцям в камері: тільки якщо наші мами, сестри, дружини підтримають нас, це може зупинитися. Адже всіх чоловіків, які будуть виходити, будуть бити. Коли я побачив дівчат, я зрозумів, що надія у нас ще є.

Нам не говорили, куди нас везуть. Я побачив, що ми їдемо по Слуцькій трасі. Нас привезли до якихось воріт. Один з тих, хто нас супроводжував, сказав: Ну готуйтеся. У вікна ми побачили, що там стоять військові в серйозній екіпіровці, ми подумали,що все – звідси ми вже нікуди не вийдемо, нас привезли вбивати.

На ІТТ та ЦІПР Окрестіна видають затриманим речі. Мінськ, Білорусь. 15 серпня 2020 року. Фото: Іра Ареховська / Vot-tak.tv / Belsat.eu

Коли відкрили двері, ми думали – тепер знову будемо літіти з цієї машини. Але все було досить спокійно. Нас вишикували, переписали, підійшов якийсь офіцер і сказав: ви прибули на територію військової частини, тут з вами будуть поводитися за законом.

Неймовірно, але нас відвели в душ.

Продовжували ще привозити людей. Ми були на території якоїсь частини в лісі. Потім з’ясувалося, що в звичайний час це жіночий ЛТП. В корпусі були двоярусні кімнати. Нам навіть дозволили виходити по п’ять чоловік курити, нагодували і дали відпочити».

«Б’ючи наших рідних, вони і з нас роблять звірів»

«А вранці, коли нас повели на сніданок, я побачив, як територія навколо почала перетворюватися на концтабір. Якісь люди копали ями під дерев’яні стовпи біля корпусів, обносили їх колючим дротом прямим, а зверху – круглим. Це було жахливо. Поруч була величезна галявина з армійськими наметами – її також обносили стовпами з колючим дротом.

Акція солідарності біля будівлі КДБ. Мінськ, Білорусь. 14 серпня 2020 р. Фото: ТК / Vot-tak.tv / Belsat.eu

Раптом нам сказали, що нас відпустять, якщо ми підпишемо папір, що в разі повторного арешту у нас буде вже кримінальна справа і 5 років позбавлення волі. Один відмовився. Його повернули назад. Ми підписали, і нас відпустили. Просто в ліс. На щастя, там були волонтери, які зустрічали нас і допомагали. Це була п’ятниця, 14 серпня.

Мене привезли в лікарню, зробили томографію – якихось особливих порушень не знайшли. На відміну від хлопців, які були зі мною в камері, – у одного були переламані кілька ребер.

 

Мені розповідали про страшні звірства в Центральному РВВС. Хлопців змушували лежати 8-10 годин животом на бетоні. Питали, чи хоче хтось пити. Якщо хтось говорив «так», його піднімали, обливали водою і повертали назад на холодний бетон.

Зі мною був у камері хлопець з Жодіно, якому прострелили руку гумовою кулею. До нього підійшов омоновец і запитав: Ти коли-небудь в космосі був? І кийком по голові. А потім через пару хвилин дали понюхати нашатир – з поверненням на землю, мовляв. Від цього удару по голові люди втрачали свідомість. Дорослий чоловік старший за мене розповів, що омонівці каталися на самокаті між хлопцями, які лежали на землі.

На Окрестіна люди намагаються дізнатися, де їх затримані родичі і друзі. Мінськ, Білорусь. 12 серпня 2020 р. Фото: ТК / Belsat.eu

Зараз я боюся погроз на свою адресу, якогось подальшого тиску. Я думаю, що поїду з цієї країни. Я не відчуваю себе тут в безпеці. Ця людина, глава держави, вже біди наробила, і ще наробить. Він не зупиниться ні перед чим. Мирно тут нічого не вийде. Я з самого початку знав, що він страшна людина. Зараз багато хто побачив це, навіть ті, хто сумнівався, сподівався. Його собаки, яких він зараз випустив з клітки, готові вбивати. І страшно не тільки це, а й те, що вони заражають агресією все суспільство. Я чую від звичайних людей на адресу омонівців: я готовий спалити всю його сім’ю. Так вони і з нас роблять звірів, б’ючи і вбиваючи наших рідних».

Вадим Піддубський. Фото «Белсат»

МВС повідомляє, що під час протестів після президентських виборів у Білорусі силовики затримали близько 7000 осіб. Багато з них заявляє про побиття і тортури. Є й загиблі, але офіційного розслідування смерті учасників протесту силовики не починають.

  • 10 серпня в Мінську загинув 34-річний Олександр Тарайковський, який, згідно з відеоджерелами, був застрелений на місці. Офіційно в МВС заявляли, що в його руках вибухнув невідомий предмет.
  • У Гомелі 11 серпня помер 25-річний Олександр Вихор, якого затримали 9 серпня.
  • 16 серпня загинув 19-річний Артем Поруков, офіційно його збила машина на Партизанському проспекті.
  • 19 серпня у військовому госпіталі Мінська помер 43-річний Геннадій Шутов. Його поранили в голову 11 серпня в районі Московської адміністрації Бреста під час протестів.
  • У Волковиську знайшли тіло 29-річного Костянтина Шишмакова, який будучи членом дільничної комісії відмовився підписувати підсумковий протокол. З ним попрощалися 20 серпня, рідні відмовилися коментувати смерть журналістам. Причини смерті поки невідомі.

НА/ОБ, belsat.eu

Новини