Вигнання Ковалькової як симптом. Влада Білорусі готується до інавгурації

Олександр
Федута
політконсультант

Цілком очевидно, що депортація Ольги Ковалькової, довіреної особи Світлани Тихановської і фактичного організатора Координаційної ради, не була стихійною і випадковою. Її вигнання з білоруського чистилища стало логічним продовженням усіх численних затримань, арештів, «діб», штрафів тощо.

Досі, правда, з натовпу вихоплювали переважно чоловіків (якщо брати період після «кривавого 9 серпня). Але ось дійшла черга до гарячих білоруських жінок, і у мене немає сумніву в тому, що наступною легко стане Марія Колеснікова. Її, швидше за все, депортують відразу в Штутгарт, за місцем прописки її флейти.

Прэс канферэнцыя Вольгі Кавальковай у Варшаве

Opublikowany przez Беларускі Дом у Варшаве Sobota, 5 września 2020

Це, повторюся, не випадково. Вибори – на думку оточення пана Лукашенка – у нас нескоро. Але зате стрімко наближається інша дата – 5 листопада, день припинення повноважень попереднього глави білоруської держави. До цього моменту потрібно встигнути, по-перше, призначити час інавгурації, по-друге, цю інавгурацію провести. Швидше за все, це стане одним з предметів обговорення під час бесіди Олександра Лукашенка і Володимира Путіна: як, в які терміни, з яким міжнародним представництвом (в тому числі – від Російської Федерації).

Але так само очевидно, що ці дві події стануть приводом для проведення нових масових акцій протесту. Те, що зараз майже загасло, отримає новий імпульс і, того й гляди, спалахне з новою силою. Однак угруповання, яке силою утримує владу в країні, як і раніше впевнене, що все, що відбувається – справа рук купки бунтівників. Кількість місць в ізоляторах тимчасового утримання досить обмежена, всіх туди – навіть на місяць – не запхнеш. Тому була прийнята на озброєння концепція, згідно з якою потенційні лідери протестів повинні бути депортовані з країни в добровільно –примусовому порядку. І Ольга Ковалькова –в першу чергу. Павла Латушко врятував добровільний виїзд, а пустять його назад чи ні – інше питання.

Ольга Ковалькова

Саме до дня інавгурації силовики і прилучений до них директорсько-ректорський корпус своїм завданням ставлять також зупинити будь-яку форму страйків. Співаєте пісні іноземними мовами? Плиз, після інавгурації. Сидіть в шахтах, нічого не роблячи? Сидіть тихо, потім розберемося. Звільняєтеся всім театром? Та хоч цирком, тільки без пікетів в день сходження на престол постарілого государя! Схоже, саме така концепція.

Оскільки існує небезпека, що якраз до цього дня який-небудь телеграм-канал почне викликати підвищену активність населення, не виключаю, що на деякий час (можливо, діб на троє) буде знову відключений інтернет. Можуть знову обмежити рух автомобілів по місту. І тільки «тонтон-макути» в чорному будуть «берегти» спокій мирних громадян, зриваючи біло-червоно-білі прапори і забезпечуючи ходіння в ногу членів БРСМ.

Після інавгурації, навіть якщо лава знову виплеснеться з жерла наших інтернет-вулканів, сам Олександр Лукашенко буде вважати себе повноцінним главою білоруської держави. Оскільки Світлана Тихановська сумлінно ухиляється від здійснення аналогічного кроку, він залишиться один на полі – якщо не брати до уваги Володимира Путіна. Але і той, визнавши де факто Лукашенка своїм колегою, буде змушений грати в цю гру вже до кінця. А значить, зовсім не Путін буде визначати термін конституційної реформи в Білорусі, час перехідного періоду, нові повноваження парламенту і глави держави – і так далі.

 

Чи добре це? – З одного боку, безсумнівно. Тільки погано, що Білорусь знову виявляється заручницею в руках Олександра Лукашенка. Безсумнівно, щоб забезпечити себе, він зробить все, чого не зумів або не встиг зробити за минулі двадцять шість років. Доб’є всю недержавну інфраструктуру – в першу чергу, медіа. Знищити центри поширення білоруської культури, опозиційної за визначенням. Розправитися з недержавним сектором економіки. Різко скоротить кількість робітників на державних підприємствах. Ну – і так далі.

Весь цей час Білоруська опозиція – точніше, те, що від неї доти залишиться – буде мужньо мірятися один з одним пиписьками і шукати винних у тому, що протест виявився злитий. Нічого не поробиш. Невинними будуть хіба що ті, кого влада депортувала. Чи не впустила в Білорусь.

Хоча – деяким дозволять повернутися. Наприклад, Митрополиту Кондрусевичу. Після інавгурації його Високопреосвященство буде відносно безпечним.

/ОБ, belsat.eu

Більше матеріалів