Віталій Портников: як Москва намагається «білорусизувати» Україну


Ілюстративне фото. Джерело: gazprom.com

На нещодавній зустрічі прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва з кандидатом на пост президента України, представником «Опозиційної платформи» Юрієм Бойком і колишнім главою адміністрації президента Віктором Медведчуком голова правління «Газпрому» Олексій Міллер висунув план, який можна з певною часткою умовності назвати планом «білорусизації» України. Міллер запропонував продовжити транзитний контракт з Україною, знизити ціну на газ в рамках прямих поставок мінімум на 25% і увійти в консорціум з управління газотранспортною системою.

Що це означає для України і як пов’язано з Білоруссю – читайте думку українського журналіста Віталія Портникова.

Віталій Портников – політичний оглядач, співведучий програми «Територія правди» на телеканалі «Белсат»

Між «халявою» і незалежністю

Щось подібне свого часу вчинили і з Білоруссю. Після серії скандалів, конфліктів і навіть припинення поставок російського газу в Білорусь «Газпром» домігся повного контролю над газотранспортною системою країни. І хоча значимість білоруської та української ГТС важко порівнювати, для режиму Олександра Лукашенка своя труба – справжня «дорога життя». Білоруський президент намагався відстояти контроль над газотранспортною системою стільки, скільки йому дозволяла ситуація. Але врешті-решт Лукашенку дали зрозуміти, що збереження цього контролю несумісне з продовженням пострадянської патерналістської політики, на якій, власне, і грунтується стійкість його режиму.

Вибір між «халявою» і незалежністю Олександр Лукашенко звично зробив на користь «халяви».

Пояснення обставин, при яких Лукашенко зробив свій вибір, дозволяє відповісти на питання, чому Міллер озвучив свої пропозиції Києву саме зараз. На перший погляд, ситуацію в Україні та Білорусі взагалі не можна порівнювати. Білорусь на момент здачі «Газпрому» вже була привілейованим союзником Росії і мова йшла, скоріше, про рівні інтеграції.

Україна перебуває з Росією у стані неоголошеної війни, законодавчо вона визначила Росію в якості держави-агресора. Про який «Газпром» взагалі може йти мова?

Але, з іншого боку, в результаті скорочення транзиту по українській ГТС – а це цілком можливо у разі запуску «Північного потоку-2» і «Турецького потоку» – Україна отримає значні фінансові втрати.

Пресс-секретарь Путина прокомментировал заявление польского премьера о «Северном потоке – 2» и «походе» на Украину

Від ціни на газ залежить, чи можна буде знизити вартість сировини для населення, велика частина якого незадоволена підвищенням тарифів. А зниження тарифів – вірний шлях до сердець виборців і по закінченні президентських виборів, і в ході парламентської передвиборчої кампанії. Між тим, західні кредитори вимагають від української влади абсолютно інших кроків – реформ в енергетиці, зрівняння тарифів для населення і промисловості (цей процес ще не закінчений) і, між іншим, повернення кредитів. Грошей на виконання численних соціальних обіцянок, які дають своїм співвітчизникам українські політики-популісти, на Заході ніхто не дасть.

«Ощадливий» варіант Міллера для популістів при владі

І тут на допомогу приходить держава-агресор – яка несподіванка! Звичайно, і Кремль не збирається просто так давати гроші кожному українському уряду – гіркий досвід дотацій режиму Віктора Януковича все ще не забутий. Однак зниження ціни на газ в обмін на контроль над трубою — дуже непоганий варіант для будь-кого, хто захоче правити Україною за допомогою популістських інструментів. Тим більше, що Міллер пропонує українцям «ощадливий» варіант. Не повну передачу ГТС «Газпрому», а імітацію консорціуму. Тобто спочатку можна буде провести які-небудь тристоронні переговори, включити до складу співзасновників консорціуму європейців, готових грати декоративну роль заради власної енергетичної безпеки та дати можливість українському президентові чи прем’єру, які пристали на пропозицію «Газпрому», можливість зберегти обличчя навіть перед патріотичною частиною суспільства. Тому що ну не можна ж взагалі не включати до складу консорціуму росіян, які постачають нам газ! Дешевий, між іншим, газ!

Суверенітет чи газ?

Про політичні поступки в цей момент українське керівництво можна навіть і не просити. Кремль звик спілкуватися зі споживачами свого газу, як з наркоманами – спочатку підсадити на трубу, а вже потім, коли залежність стає критичною, вимагати поступок за кожну нову дозу. Якщо від заниженої ціни на газ буде залежати саме виживання популістського режиму в Києві, його змусять зовсім інакше подивитися і на Крим, і Донбас, і на санкції проти Росії. Подітися такій владі просто буде нікуди.

Інше питання, що вибір завжди є у суспільства. Людей, які впевнені, що незалежність від Росії важливіша за газові ціни, в Україні як і раніше багато. Критично багато. І саме тому перетворити Україну в Білорусь не вдавалося досі – і, швидше за все, не вдасться в майбутньому. Справа може знову закінчитися крахом режиму, який спробує проміняти суверенітет на газ.

Але в Москві будуть дуже старатися.

Дивіться і читайте також:

Віталій Портников, для Belsat.eu

Думка автора може не співпадати з думкою редакції

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі