Олександр Федута Україна. Вибори пройшли – що далі?


Фото: belsat.eu

Радісні крики з приводу програшу чинного президента України, захоплення з приводу української демократії, жалю з приводу того, що в Білорусі і Росії це неможливо…

Все. Проплили. Що далі? Не у нас – «що далі». З нами якраз все відносно зрозуміло. Незрозуміло, в Україні.

Страна – позорище, кампания – анекдот: российские СМИ о выборах в Украине

Розпуску парламенту не буде. Кабінет міністрів Володимира Гройсмана має імунітет аж до формування нової Верховної Ради, розклад в якій поки абсолютно не ясний. Але «Слуга народу» – партія Володимира Зеленського – явно не отримає можливості поодинці сформувати новий склад уряду. Значить, доведеться запрошувати в коаліцію Юлію Володимирівну, яка менше, ніж на прем’єрський пост, не погодиться, а там вже запросто переформатує прем’єрське крісло в канцлерське, про що давно вже говорила. Чинний і вже розуміє неминучість своєї відставки прем’єр-міністр Гройсман в цьому відношенні для нового голови держави – набагато менше зло, з яким можна домовитись.

«Страну захлестнула волна популизма». Как сторонники Порошенко отреагировали на его поражение

Потрібен час, щоб до тебе звик державний апарат. У шоу-менеджера, яким би талановитим він не був, немає особистих «кадрів» державних службовців, якими можна замінити, наприклад, одночасно всіх губернаторів, створити під них коаліції в обласних радах, а значить – фактично підпорядкувати собі вертикаль влади. Значить, потрібно дати час, щоб з потонулого корабля «Блоку Петра Порошенка» до тебе встигли перебігти не тільки «щури» у вигляді депутатів, а й ті, хто дійсно здійснював управління на місцях. Інакше вийде як в самому поганому анекдоті 2010 року:

– Микола, сідай в кабінет Сидорського і натискай кнопки!

Ага! Якби управління зводилося до натискання кнопок…

Команда Зеленского «предсказала» результат выборов в известном ролике про стадион

Незрозуміло, як складатимуться відносини нового головнокомандувача Збройними Силами України з власним генералітетом. Звичайно, на імпровізованій прес-конференції президент-елект успішно повторив, що припинення вогню є пріоритетом його діяльності, що він має намір продовжувати «нормандський процес» і дотримуватися мінських домовленостей. Але це повторить і студент восьмого класу, якщо б він пояснив, що це потрібно сказати, щоб отримати відмінну оцінку. Питання в тому, чи сказали молодій людині, як саме досягти цього, не підірвавши ситуацію всередині країни. Тому що будь-який необережний рух у бік Кремля, без якого проблему не вирішити, може призвести до вибуху.

Загалом, багато чого незрозумілого. Зрозуміло одне. Зеленський дійсно молодий. Всі ці роки він спостерігав за елітами своєї країни з боку, сміявся над ними, когось підтримував – настільки ж знущальній формі. Зараз він став їх частиною. Причому з боку він повинен був зрозуміти сутність трьох майданів.

Порошенко: В следующем месяце я уйду из офиса, но не из политики

Перший майдан – це коли ти хочеш втриматися при владі шляхом фальсифікацій. Тоді тебе скидають, переводять в опозицію, і тим самим ти отримуєш хоча б якийсь шанс зберегтися. Але не люблять і зневажають тебе потім всі.

Другий майдан – це коли ти обманюєш народ своєї країни, а потім намагаєшся силою утримати владу в своїх руках. Тоді тебе і все твоє оточення викидують з влади, а сам ти де факто позбавлений волі, стаючи заручником в руках одного з зовнішньополітичних партнерів.

І третій майдан – він трапляється 22 квітня 2019 року. Коли народ, розлючений нескінченним зростанням корупції, приходить до урн і голосує проти тебе. І слава Богу, якщо у тебе вистачає мізків не спровокувати ні перший, ні другий варіант майдану. Тоді ти отримуєш повагу хоча б частини народу. А решта з часом, може бути, оцінить те, що ти для всіх зробив.

Якщо, звичайно, зробив.

Перший майдан зробив президентом Віктора Ющенка. Всього на один термін. Але він залишився в історії сучасної України як шанована людина, з усіма своїми плюсами і мінусами.

Другий майдан виніс на гребінь хвилі Петра Порошенка. Всього на один термін. Але той встиг створити автокефальну церкву, домогтися безвізового режиму для громадян України в шенгенській зоні і забезпечити мирний перехід влади в руки того, кого реально обрав народ. І про це пам’ятатимуть.

Яким залишиться в історії України шостий президент України – Володимир Олександрович Зеленський?

Час покаже. Поки ж – не будемо поспішати з висновками. Проплинувши. Чекаємо новин з Києва.

 

 

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі