«Україна могла б створити свою ядерну зброю за 2-3 роки», – військовий експерт


Попереду – США і Росія, позаду – Великобританія і Франція. Проголосивши незалежність у 1991 році Україна стала третьою у світі ядерною державою. Проте в «ядерному клубі» країна перебувала недовго, підписавши Будапештський меморандум і погодившись на роззброєння в обмін на гарантії суверенітету. Через 25 років після такого рішення, чи може Україна відновити ядерну зброю і які наслідки її чекають?

Після розпаду СРСР Україні дісталися тисячі боєзарядів, 176 шахтно-пускових установок з міжконтинентальними балістичними ракетами і майже 50 стратегічних бомбардувальників, але вже 5 грудня 1994 року країна підписала Будапештський меморандум, тим самим втративши свій «ядерний» статус. Хто і чому схиляв Україну підписати меморандум і чи могла ядерна зброя стримати Росію від анексії Криму та окупації Донбасу?

Генерал-майор запасу Микола Філатов. Фото – Максим Шилін.

Про це Belsat.eu поговорив з генерал-майором запасу Миколою Філатовим. В Україні він командував Першотравневою ракетною дивізією і боровся за збереження ракетних військ України в без’ядерному статусі.

– 43-я ракетна армія юридично в Україні перестала існувати в 2002 році. За фактом ядерної зброї не було вже кілька років, але знищувалися ракетні шахти, проводилася рекультивація позицій і завершилася здача майна військових частин. Куди подалися ракетники?

– Коли заговорили про звільнення, то дуже багато хто не мали вислуги, щоб піти на пенсію. Вони переводилися в інші види збройних сил, але, якщо не залишалося варіантів, то просто змінювали рід діяльності. Американці виділяли гроші – мізерні – на перекваліфікацію офіцерів, що звільняються в запас. Таких було не більше пари сотень людей. Точної цифри, скільки ракетників залишилося служити далі, я не скажу, але однозначно набагато менше половини.

У 1992-1993 частина офіцерів-ракетників виїхала на службу в Росію. У ракетних військах України почався кадровий голод. Фото надано героєм інтерв’ю.

– Ви служили в Миколаївській області. У яких ще областях України були ракетні точки?

– На території України свого часу розташовувалося шість ракетних дивізій, а взагалі до складу 43-ї ракетної армії в різні періоди входило до 10 ракетних дивізій у трьох республіках колишнього СРСР: Україні, Росії та Білорусі.

Микола Філатов очолював Першотравневу ракетну дивізію протягом 4 років. Фото надано героєм інтерв’ю.

– Наскільки потужною була Першотравнева ракетна дивізія і куди було направлено озброєння?

– Першотравнева дивізія спочатку була озброєна рідинними ракетами (ракети на рідкому паливі), пізніше частково їх поміняли на твердопаливні міжконтинентальні ракети СС-24. Їх виробляли підприємства в Дніпрі і на той момент вони були найсучаснішими. Кожна ракета мала по 10 блоків, кожен з них в десятки разів потужніший, ніж ті ядерні заряди, якими знищили Хіросіму і Нагасакі. Було індивідуальне наведення на ціль і потужна система подолання ППО ймовірного противника. Всього було 86 ракет, на яких стояло 700 ядерних бойових блоків.

Ракетники в спеціальних костюмах зливають ракетно паливо. Працювати доводилося навіть у спеку. Фото надано героєм інтерв’ю.

Офіційної інформації, куди вони були направлені не отримували навіть командири, але ми знали, що більшість ракет націлені на США, хоча польотне завдання було не одне, тому могли їх перенаправити на інші регіони.

– У 1993-му почали проводити дезактивацію ракет – пішов процес роззброєння. США виділяло для цього гроші. Американці були найбільш зацікавлені в цьому?

– В першу чергу в ракетно-ядерному роззброєнні України була зацікавлена Росія. Чому? Росії було вигідно знищити ядерну зброю в Україні і скоротити за рахунок нас відсоток озброєння, як того вимагав договір.

Ракети довгий час вивозили вночі. Пізніше дали дозвіл на транспортування днем. Фото надано героєм інтерв’ю.

Не менше були зацікавлені Сполучені Штати. Вони знали, що ракети націлені на них. Більше того, коли стали отримувати від Америки мільйони, знайшлися високі посадові особи, в тому числі і військові, які прагнули якомога більше знищити і зруйнувати, щоб освоїти гроші. Вони створювали свої фірми, записані на дружин і дітей, вигравали тендери.

– В серпні 1994-го до вас в дивізію приїхав другий президент України Леонід Кучма і обіцяв офіцерам, що п’ять ракетних полків збережуть. Навіщо він це зробив, якщо вже в грудні був підписаний Будапештський меморандум?

– Леонід Кучма – колишній ракетник. Він зібрав тоді офіцерів і сказав, що ці полки в домовленості не входять і балістичні ракети СС-24 в неядерному оснащенні залишаться. Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1) не передбачав їх ліквідацію, але Америка була налаштована рішуче і не шкодувала грошей. Якби могли спрогнозувати такий конфлікт між Україною і Росією, то США, можливо, вели б себе інакше. У мене немає сумнівів, що Кучма щиро сподівався відстояти ці полиці, коли розмовляв з нами.

Зустріч керівництва Першотравневої ракетної дивізії з другим президентом України Леонідом Кучмою в серпні 1994 року. Фото надано героєм інтерв’ю.

– Якщо закрити очі на політичний тиск з боку Росії, США і Європи, то Україна мала фінансами, щоб і далі утримувати ракетні війська?

– Є офіційні розрахунки: ракетні війська, коли існують, вимагають на своє утримання не більше 7% від всього оборонного бюджету, тому якщо б Хмельницька і Першотравнева дивізії залишилися, нехай і в малому складі, це були б копійки в порівнянні з тим, що витрачалося загалом на збройні сили.

У першотравневій дивізії була своя лінія залізниці. Місцеві жителі довгий час думали, що там знаходиться склад продовольства. Фото надано героєм інтерв’ю.

– За підсумками роззброєння, що дісталося Росії і чи є ймовірність, що вони досі можуть тримати в своєму арсеналі щось з тих пір?

– Всі ядерні боєприпаси, від тактичних до стратегічних, вивезені в Росію на розбирання. Наші представники обов’язково здійснювали контроль за їх знищенням: дивилися, як боєприпас спочатку подається в цех, а потім вже на виході, що від нього залишилося. Саму технологію знищення ми не бачили. Однак я схильний думати, що все пройшло без обману.

До ракетних частин вела бетонна дорога. Це єдине, що збереглося після ліквідації ядерної зброї. Фото надано героєм інтерв’ю.

– Чи могла ядерна зброя або просто наявність ракетних військ в Україні стримати Росію від анексії Криму та окупації Донбасу?

– Це був би серйозний фактор для оцінки Росією ситуації. Можливо, в такому випадку наші відносини могли і не загостритися до такої міри.

Apple обозначила Крым как российский, Киев протестует

Говорили, що всі війська в Криму приведені в повну бойову готовність. Значить кожен не знімає з себе автомат або пістолет з патронами, але у них всю зброю забрали і закрили на складах. Говорили, що все тому, що сім’ям військових загрожувала небезпека. Існує статут гарнізонної вартової служби – він затверджений парламентом.

Припустимо, я командир частини і бачу, що родичам моїх підлеглих щось загрожує. Я приймаю рішення, не погоджуючи з кимось, виставити караул у військовому містечку. Видаю наказ, це дві-три години максимум і люди зі зброєю вже несуть службу в варті, маючи право застосувати її. Ніхто з росіян не посмів би піти в наступ! Тільки б пролунали кілька пострілів, відразу дали б команду зупинити зелених чоловічків.

– Через 25 років після підписання документа Росія і США вважають, що виконали свої зобов’язання захищати український суверенітет? Чи можна назвати Будапештський меморандум ефективним?

– До його підписання йшли дуже довго. Це дійсно міжнародний документ. Його підписали вищі керівники країн. Це не те що сьогодні Мінські угоди. Інша справа, що необхідно було прописати більш конкретно деякі пункти – це так. Проте у деяких людей в Україні є помилкова позиція, що Будапештський меморандум ні до чого не зобов’язує папірець.

– Як сьогодні США дивиться на можливе відновлення ядерного потенціалу України?

– Так питання не стоїть і думаю, що немає особливого сенсу його піднімати. По-перше, в політичному плані Україні сьогодні ніхто не дасть можливості вийти з угоди навіть у разі загострення війни з Росією. Почнуться якісь санкції, ми втратимо підтримку і можемо просто потрапити в ізоляцію. По-друге, розробка з нуля стратегічних ракетних комплексів і ядерних боєприпасів – це колосальні витрати.

Офіцери демонтують шахтно-пускову установку. Фото надано героєм інтерв’ю.

– Якщо не враховувати фінансовий аспект, то чи є в Україні інтелектуальні ресурси для створення ядерної зброї?

– У наших мізках я ніколи не сумнівався. Потенціал, на жаль, багато в чому втрачений, проте у нас є прекрасні вчені. При необхідності, бажанні, підтримці та наявності грошей я вважаю, що Україна могла б створити свою ядерну зброю. На розробку проекту пішло б 2-3 роки. Ракетні комплекси нам створити простіше, ніж боєголовки, тому що вся база у нас була і частково збереглася: конструкторські бюро, виробництва…

Микола Філатов. Фото – Максим Шилін.

– Однак ви стверджуєте, що ресурсів немає. На чому тоді Україна могла б зосередити свою увагу?

– На даний момент договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності втратив свою силу: Росія і США з нього вийшли. Україна його не підписувала, але певні зобов’язання на себе взяла, тому не мала права мати балістичні ракети з дальністю понад 500 кілометрів. Договору та обмежень тепер немає, тому я вважаю, що в цій ситуації Україна цілком може з певною мобілізацією сил і ресурсів, особливо не афішуючи, зайнятися розробкою ракетних комплексів з можливістю ураження в діапазоні від півтисячі до 5,5 тисяч кілометрів. Потрібно взяти на себе таку відповідальність і принаймні запустити програму з розробки такого озброєння без ядерного оснащення.

 

Никто не готов отказаться от атомной бомбы

Розмовляв Максим Шилін/ОБ, belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі