Три долари на оздоровлення. Як живе ліквідатор ЧАЕС


В останні роки тема Чорнобиля звучить не так голосно, як у перші декади після катастрофи. Ліквідатори прийняли на себе перший удар радіації, але часто героями себе не вважають. Вони говорять, що просто виконували свій обов’язок перед країною. Чи пам’ятає держава їхній подвиг і як це – носити статус ліквідатора? До чергової річниці трагедії на Чорнобильській АЕС «Белсат» підготував серію матеріалів про долі ліквідаторів – з сучасних Білорусі, України та Росії.

Наш перший герой – Сергій Рябов з Волновахи.

За спиною Сергія Рябова – накритий саркофагом 4-й енергоблок. Фото з сімейного архіву С. Рябова.

Призначення – Чорнобильська АЕС

Давно знаю в обличчя цього сивого чоловіка: ми прихожани одного православного храму. Але те, що Сергій Єгорович Рябов – учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дізналася випадково, коли шукала героя для матеріалу. Він сумлінно відвідує всі богослужіння, допомагає при храмі. Вдома доглядає за хворою матір’ю. А про Чорнобиль кожного дня нагадують ліквідатору хвороби і соціальна несправедливість.

У 1987-му Сергію Рябову було 24 роки, він жив і працював водієм у місті Волноваха, районному центрі, що на Донеччині. Виклик до військкомату отримав навесні. З’явився, як належить, пройшов комісію, а 22 квітня з товаришами, призваними так само через військкомат, його відправили спочатку до Маріуполя. Лише на пероні перед потягом дізналися про кінцевий пункт призначення: Чорнобильська ЧАЕС.

До Маріуполя ми не знали точно, що нас чекає. Отримали наказ, Батьківщина покликала – сіли і поїхали. Так нас виховали. Але спочатку мали дві версії: ЧАЕС або Вірменія, де стався сильний землетрус. Виявилося, що перше, – згадує Сергій Єгорович.

Прип’ять. Колеги С. Рябова. Сергій Єгорович – автор знімка. Фото з сімейного архіву.

Поїзд привіз їх до Білої Церкви, там хлопців пересадили на машини і – у 7- му зону, переодягатися у військову форму. А далі – село Оране, яке менш ніж за 30 кілометрів від Чорнобиля, і 25-та бригада.

Кожного дня «брудними», тобто зараженими, машинами їх везли працювати на станцію.

Що робили? Довбали відбійними молотками бетон між 3-м і 4-м енергоблоками, яким одразу після аварії заливали станцію з авіації. Третій енергоблок збиралися запускати, а між ним і четвертим була спільна труба, її потрібно було очистити від бетону. Також ми займалися дезактивацією, тобто усуненням радіоактивних речовин з поверхні різних споруд на станції, – розповідає Сергій Рябов.

Так – 10 днів, а після С.Є. Рябова перевели до Штабу оперативної групи цивільної оборони СРСР в Чорнобиль, до розвідувального відділу на посаду дозиметриста. У відділі вони служили в чотирьох: два дні у штабі, два – на виїзді. Знімали по всій зоні і навкруги радіаційну обстановку, кожного дня передавали зведення і дані командуванню у Москву.

Присмак іржавих цвяхів

– Перше відчуття впливу радіації –залізний присмак у роті, присмак іржавих цвяхів.., – досі пам’ятає його ліквідатор.

БРДМ в 25-ій бригаді. Така броньована розвідувально-дозорна машина застосовувалася в перший рік ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. С. Рябов на знімку – крайній праворуч.
Фото з сімейного архіву.

Потім його знову повернули до бригади, знову дезактивація, різні будівельні роботи, як то перекриття покрівель, штукатурка, допомога цивільним робітникам тощо. З рідними, що чекали-переживали вдома, спілкувалися по телефону – була така можливість – і писали листи.

– Ніякої романтики я вам не розповім… Працювали, сумлінно виконували поставлені задачі, бо це був наш обов’язок перед країною і людьми. З місцевими не спілкувалися, але знаю, що вже тоді люди поверталися у тридцяти кілометрову зону, до покинутих осель. Особливо люди старшого віку. Дозу, свої 10 рентген, я набрав через два місяці. Такою була наша норма у 1987 році, а у 86-му вона становила 25 рентген. Вчені, з якими спілкувався на станції, радили по поверненню баню, пиво і взагалі багато рідини – щоб «вимивати» радіацію з потом, – ділиться спогадами С.Є. Рябов.

Два місяці, 30 виїздів на станцію. Решта часу – у Чорнобилі, на території бригади. Кожен виїзд отримана доза опромінення фіксувалася, а от на території частини за межами 30-кілометрової зони – ні…

Стела біля в’їзду на станцію. З водієм і напарником. Сергій Рябов – у центрі.
Фото з сімейного архіву С. Рябова.

Додому з Білої Церкви добиралися вже самоходом – зворотню дорогу держава не вважала за потрібне забезпечити.

До війни на Донбасі ліквідаторам жилося легше

Наслідки перебування в зоні ураження дали про себе знати у 90-х. Сергій Єгорович тоді працював водієм вантажівок. Почалися головні болі, дезорієнтація за кермом. Звернувся до лікарні – гемоглобін зашкалював. На місце шофера більше не сів. Сьогодні він має групу інвалідності, має кілька «радіаційних» діагнозів і статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, прирівняний до інвалідів війни. Регулярно лікується в стаціонарі.

До речі, і зараз продовжує безкоштовно обслуговуватися в лікарні профзахворювань в окупованому Донецьку: на це, дякувати Богу, події останніх років не вплинули.

“Брудні”, тобто заражені машини, не виїжджали за межі зони. Такі автомобілі розвозили офіцерів і цивільних робітників безпосередньо по станції. Фото надано С. Рябовим.

Як ліквідатор, С.Є. Рябов користується комунальними пільгами, йому відшкодовується 100% їх вартості (та це стосується лише 1-ї категорії ліквідаторів, що були призвані через воєнкомати, іншим чорнобильцям покривається тільки половина). А от пільгами на безкоштовний відпочинок скористався лише двічі: раз, у 2010-му, з’їздив у Трускавець, в 14-му встиг до Криму.

– Думав, буду їздити по черзі на півострів і в Карпати, але на тих поїздках все і закінчилося: по-перше, почалася війна, по-друге так склалися сімейні обставини: тяжко захворіла мати. Один раз, правда, скористався безкоштовним проїздом у поїзді: нещодавно з’їздив до дочки у Харків, – ділиться С.Є. Рябов. – Зате тепер я отримую смішну компенсацію 120 гривень, в той час як путівка коштує 6-7 тисяч, і ще якісь 90 гривень – мабуть, на оздоровлення. Щоб отримати це жалюгідне відшкодування, треба ще відповідну комісію пройти…

Пенсія у Сергія Єгоровича – 6,5 тисяч гривень.

З військовослужбовцями 25-ої бригади, с. Оране. Сергій Рябов – у верхньому ряду в центрі. Фото з сімейного архіву С. Є. Рябова.

Якщо брати взагалі, то до війни на Донбасі, каже він, чорнобильцям жилося легше, була можливість відстоювати свої права. Раніше вони їздили до столиці, щоб донести свої вимоги владі. У 2011-му голодували біля Пенсійного Фонду України, наполягаючи, щоб пенсії ліквідаторам і постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС виплачувалися відповідно до їх, «чорнобильського», Закону.

– У 2007-му чорнобильці по всій Україні судилися, щоб отримувати пенсії за нашим Законом. У 2011-2012-му ми знову проходили суди, щоб повернути чорнобильські пенсії, які скасував Янукович. Хто пройшов, той отримує їх сьогодні по чорнобильській зарплатні, хто з різних причин ні – мінімалку, копійки. Тобто, не зрозуміло, за якими правилами нас розділили, і несправедливість ця досі не виправлена, – говорить С.Є. Рябов.

Не піартеся на нас!

Компенсації, пільги та допомоги чорнобильцям передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими нормативними актами.

Це грошова компенсація учням і студентам учбових закладів, що розташовані на територіях радіоактивного забруднення, дітям-інвалідам, які не харчуються в цих закладах або не відвідують їх. Потерпілим 1 і 2 категорій повинна відшкодовуватися щомісячна вартість харчування за медичними нормами; чорнобильцям, відповідно до категорій і груп інвалідності, дітям, що втратили батьків через аварію, евакуйованим – надаватися щорічна допомога на оздоровлення.

Відповідно до Закону, надається одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю; дітям, що стали інвалідами внаслідок ЧАЕС; за втрату годувальника-ліквідатора. Один раз на рік 1 і 2 категоріям відшкодовується вартість проїзду міжміським транспортом по Україні в обидва напрямки, а в разі відмови – надається грошова компенсація, як у випадку невикористання оздоровчої путівки.

“Ми не герої. Ми просто сумлінно виконували свій обов’язок перед країною і людьми.”- каже Сергій Єгорович Рябов. Фото надано С. Рябовим.

Спеціалісти служб соціального захисту у Волновасі, де мешкає С.Є. Рябов, і у Київській області, до яких ми звернулися за коментарем, запевнили, що всі пільги, прописані у Законі, актах і постановах, всім ліквідаторам наслідків катастрофи на ЧАЕС державою надаються. Також чорнобильці користуються пільгами на комунальні послуги, отримують грошове відшкодування за тверде паливо, мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, електричках.

На ділі ж, як всім відомо, все не так райдужно. Прикладом, у тих же приватних маршрутках водії більше одного пільговика не беруть, їм Закон по цимбалах. Тож якщо не пощастило і ти не перший – будь ласкавий, плати.

– Знаєте, зараз ми боїмося лише одного: аби не забрали в нас того, що маємо, як це вже не раз бувало. Про те, щоб бастувати чи качати якісь права, мова сьогодні взагалі не йде, – говорить наш герой. – А до держави і можновладців у нас претензія лише одна, хоча, краще сказати, не претензія, а прохання: взялися, написали Закон – виконуйте! Бо ж фактично він малоефективний. Не піартеся на нас, як ви це любите робити, а просто дайте нам реальну можливість користуватися нашим Законодавством! – звертається до влади і чиновників Сергій Єгорович.

Альона Мержевська, для belsat.eu

 

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі