Що потрібно знати про «ескадрони смерті» в Білорусі. Головне


Сьогодні 20-та річниця зникнення екс-міністра внутрішніх справ, одного з лідерів опозиції Юрія Захаренка. Його викрадення, як і викрадення інших відомих людей в Білорусі, приписують так званим «ескадроном смерті».

Опозиційні лідери Юрій Захаренко та Віктор Гончар, бізнесмен Анатолій Красовський і журналіст Дмитро Завадський безслідно зникли в 1999-2000 рр. Пізно ввечері 7 травня 1999 року Юрій Захаренко в районі проспекту Жуковського в Мінську був викрадений і вивезений на легковому автомобілі в невідомому напрямку. У ніч на 17 вересня 1999 року в районі вулиці Фабричної, 20а були викрадені політик Віктор Гончар і бізнесмен Анатолій Красовський. Вдень 7 липня 2000 року, по дорозі від свого будинку в Мінську в аеропорт, журналіст Дмитро Завадський був захоплений групою озброєних людей в кількості 5-6 чоловік, серед яких знаходилися діючий боєць спецпідрозділу по боротьбі з тероризмом «Алмаз» МВС Республіки Білорусь Максим Маліка і колишній офіцер цього ж підрозділу Валерій Ігнатович. Трупи Захаренко, Гончара, Красовського і Завадського до сих пір не знайшли.

Термін «ескадрони смерті» виник у другій половині XX століття в Латинській Америці і використовувався стосовно збройних груп, які займалися позасудовими вбивствами і тортурами в політичних цілях.

Політики, журналісти та правозахисники вважають, що Захаренко, Гончара, Красовського і Завадського викрали так звані «ескадрони смерті», які раніше, в 90-е, знищували представників кримінального світу Білорусі. За попередніми висновками правозахисників, основними підозрюваними у справі по викраденнях і вбивствах Захаренко, Гончара, Красовського і Завадського є Олександр Лукашенко, Віктор Шейман (тодішній глава Радбезу), Юрій Сиваков і Володимир Наумов (в різні часи – міністри внутрішніх справ), Дмитро Павличенко (тодішній командир в/ч 3214) і Микола Васильченко (тодішній начальник Служби безпеки президента). Висновки білоруських правозахисників були підтверджені в 2004 році в спеціальній доповіді депутата Парламентської асамблеї Ради Європи Христоса Пургурідеса, який проводив власне розслідування.

Серед основних доказів, на яких будують свою версію правозахисники, – рапорт начальника Кримінальної міліції МВС генерала Миколи Лопатика і свідоцтва начальника СІЗО-1 Олега Алкаєва. Так в рапорті Лопатика на ім’я міністра внутрішніх справ Володимира Наумова від 21 листопада 2000 р стверджується, що Шейман дав вказівку Павличенку фізично знищити Юрія Захаренка. Інформаційне забезпеченням операції займалася Служба безпеки президента. Викрадення і вбивство здійснили бійці спецназу на чолі з Павличенко. За аналогічною схемою було вбито Гончара і Красовського. Поховали їх нібито на спецдільниці на Північному кладовищі Мінська. У свою чергу Олег Алкаєв заявляв, що на прохання глави МВС Юрія Сивакова видавав «розстрільний» пістолет напередодні зникнення Захаренко, Гончара та Красовського.

Зліва – Дмитро Павличенко. Експерти вважають, саме він міг бути керівником або одним з керівників “ескадрону смерті”. Фото – sb.by

Спочатку оперативні служби МВС і КДБ при координації їх діяльності Генпрокуратурою в ході розслідування вийшли на одних і тих же фігурантів – Шеймана, Павличенка, Сивакова і ін. Павличенка затримали, доставили в СІЗО КДБ і допитали. Однак Лукашенко втрутився в хід розслідування і наказав звільнити Павличенка в порушення всіх процесуальних норм, відзначають правозахисники. Генерального прокурора Олега Божелко і голови КДБ Володимира Мацкевича Лукашенко звільнив. Позбулися своїх посад Лопатик, Алкаєв і інші люди, причетні до розслідування. Одночасно головні підозрювані отримали нові посади: Шеймана призначили Генеральним прокурором, Сивакова – заступником голови Адміністрації Лукашенко.

Олександр Лукашенко неодноразово публічно визнавав, що в Білорусі за його наказом відбувалися позасудові вбивства кримінальних авторитетів. Останній раз він про це говорив 24 квітня 2018 року під час послання до білоруського народу і Національних зборів. «Ви що, з глузду з’їхали? Чи мені вживати жорсткі заходи, як в перші роки моєго президентського життя, коли вбивали людей на трасі Москва-Берлін: коли я посилав жменьку надійних людей з автоматами, які перестріляли там половину і навели порядок впродовж місяця», – говорив глава Білорусі. Однак свою причетність до викрадення Захаренка, Гончара, Красовського і Завадського Олександр Лукашенко завжди спростовує. Він підкреслював, що вони не були його опонентами, так взагалі в Білорусі щорічно багато людей зникають, тому не потрібно стільки уваги приділяти цим справам.

«Эскадрон смерці» ў Беларусі: што пра гэта распавядаў асабіста Лукашэнка

Терміни слідства у справах зниклих неодноразово продовжувалися, вони до сих пір залишаються нерозкритими. У січні 2019 року Слідчий комітет припинив розслідування справи про зникнення Захаренко «в зв’язку з невстановленням особи, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного». Шейман, Сиваков, Наумов і Павличенко через підозру в причетності до діяльності «ескадронів смерті» до сих пір залишаються під санкціями ЄС.

ІІ belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі