Віталій Портников Путін прийшов за Білоруссю, Україна наступна? Київ в очікуванні «інтеграційної точки»

Публіцист, телеведучий

Одного інтерв’ю білоруського посла в Росії Володимира Семашко виявилося досить, щоб тема російсько-білоруської інтеграції зайняла провідне місце в українському медіа-просторі і соціальних мережах. Висловлювання дипломата були сприйняті як доказ швидкого поглинання Білорусі Росією, а майбутня зустріч президентів Олександра Лукашенка і Володимира Путіна – як заключний акт такого поглинання.

При цьому від українських спостерігачів практично вислизнув той факт, що слова Володимира Семашко про загальний парламенті і уряді через кілька годин після оприлюднення інтерв’ю були дезавуйовані його ж власним посольством.

Київ в очікуванні «інтеграційної точки»

У Києві не дуже уважно стежать за самим процесом російсько-білоруських переговорів на інтеграційні теми і, за великим рахунком, не дуже уявляють собі тієї глибини, якої ця інтеграція вже досягла, а також тієї спритності, яку вже 25 років проявляє Олександр Лукашенко, коли в Москві вимагають зробити останній, вирішальний крок для об’єднання двох колишніх радянських республік в справжню, а не імітовану «союзну державу».

Чаму Лукашэнка і Макей сталі дзёрзка паводзіць сябе з Крамлём

Зате тут добре розуміють небезпечний для України символізм того, що відбувається. На 8 грудня заплановано зустріч російського і білоруського президентів, на якій і повинна бути поставлена ​​«інтеграційна точка». А 9 грудня Володимир Путін відправляється в Париж, де повинна відбутися зустріч в «нормандському форматі» і перші переговори російського президента з його новим українським колегою.

І виходить, що «впоравшись» з Білоруссю, Путін відправиться в Париж «справлятися» з Україною. Білоруський сценарій, таким чином, виглядає сценарієм майбутнього не тільки для Мінська, але і для Києва.

Чому б те, з чим погодиться 8 грудня білоруський президент, не запропонувати 9 грудня президенту України – нехай і в полегшеному (поки що) вигляді, без загального парламенту і уряду? Але з економічними преференціями, настільки важливими для будь-якого президента, який обіцяє своїм виборцям соціальні блага?

Один козир Путіна проти Мінська і Києва

Тим більше, що головний козир в переговорах і з українським, і з білоруським президентами – енергетика. Лукашенко планує – за словами все того ж Семашко – обговорити з Путіним ціну на російські енергоносії, цієї ж теми буде присвячена і майбутня зустріч прем’єр-міністрів Росії та Білорусі. Але і Україна зацікавлена ​​в збереженні великих обсягів транзиту російського газу по своїй ГТС навіть після закінчення будівництва газопроводу «Північний потік-2».

Днями про умови збереження транзиту говорилося на перших за багато років двосторонніх переговорах міністрів енергетики Росії і України, а можливість обговорення теми транзиту під час «нормандського саміту» визнав сам президент Володимир Зеленський.

І тут, звичайно ж, постає найголовніше питання – що запросить Володимир Путін за свою енергетичну прихильність у Білорусі? І що він запросить у України?

Газові переговори – що задумали в Москві

Віталій Портников для belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі