Віталій Портников Прощання з «гауляйтером» і нова місія Бабича

Публіцист, телеведучий

У Донецьку Михайлу Бабичу дійсно буде чим зайнятися – тим більше, що там він буде не послом або представником, а справжнім господарем становища. Фото – Forum/Alexander Shcherbak/TASS

Чи дійсно колишній російський посол в Білорусі Михайло Бабич відразу ж після відходу з поста був помічений в окупованому росіянами Донецьку? Чи може він стати новим «куратором» «народних республік» замість радника президента Путіна Владислава Суркова? Офіційного підтвердження цієї інформації поки немає. Залишається задовольнятися новинами з телеграм-каналів і дискусією про кандидатуру і перспективи Бабича, що почалася між «ветеранами» російського вторгнення. Але сам факт того, що ніхто особливо не дивується можливості нового призначення Бабича, каже, що його продовжують сприймати як професійного «гауляйтера», російського намісника, якому доручають найвідповідальніші і ризиковані місії.

«Наглядач» від російських спецслужб

Власне, завдяки однієї такої місії ми все про Бабича і дізналися. У 2002 році, коли цей колишній десантник, що не мав ніякого відношення до Північного Кавказу, був призначений головою уряду Чеченської республіки. На чолі тимчасової адміністрації Чечні, яка тільки що, після страшної війни, знову перейшла під контроль Кремля, тоді стояв колишній муфтій самопроголошеної Ічкерії Ахмат Кадиров, батько нинішнього глави республіки Рамзана Кадирова. І посада глави уряду, по суті, була посадою «наглядача» від російських спецслужб за новим союзником.

Ахмат Кадиров. Фото – grozny.tv

Звичайно, Кадирова і інших чеченських лідерів, що вирішили співпрацювати з Кремлем, такий «наглядач» – та ще з характером Бабича – відверто не задовольняв. Новий прем’єр протримався на посаді всього кілька місяців, після чого перемістився на лаву запасних – в депутати.

Але про хватку Бабича в Кремлі не забули і зробили його в 2011 році представником президента в поволзькому федеральному окрузі – одному з найбільш непростих з точки зору відносин з центром регіонів, до складу якого, серед інших суб’єктів федерації, входять Татарстан і Башкортостан з їх самостійними кланами у владі.

Конфуз єфрейтора в Києві

Однак можливість по-справжньому повернутися і до обов’язків «гауляйтера», і у велику політику як таку в Бабича з’явилося тільки в 2016 році, коли його вирішили зробити послом в Україні. Посол у відставці, колишній російський міністр соцполітикі Михайло Зурабов в Києві несподівано для багатьох – і, можливо, перш за все для Кремля – ​​проявив себе як дипломат, намагався не робити різких заяв і ще до Майдану зав’язав особисті відносини з численними представниками української політичної еліти, серед яких був і Петро Порошенко.

Такий посол Москві після анексії Криму та війни на Донбасі був явно не потрібний. А ось Бабич – в самий раз, це той самий випадок, коли «єфрейтора у Вольтери дати».

Акуратны «дружбак Пуціна». Што кажуць пра новага амбасадара РФ у Беларусі

І тут стався конфуз – в Києві прекрасно зрозуміли, з ким матимуть справу, і відмовилися приймати нового посла. З тих пір ні російського посла в Україні, ні українського в Росії немає. А Бабича – чи то на втіху, то чи для нового завдання відправили до Мінська – добре, Олександр Лукашенко не міг повести себе так само жорстко, як Петро Порошенко.

Вигнати самовпевненого «дипломата» в тільняшці з Білорусі

Але міг повести себе, як Олександр Лукашенко. Адже президенту Білорусі «гауляйтер» теж не потрібен. Офіційний Мінськ повів компанію, що мало на меті вигнання самовпевненого «дипломата» в тільняшці з Білорусі.

Олександр Лукашенко і Михайло Бабич, вересень 2018 року. Фото president.gov.by

А Бабич звично не залишався в боргу, так що нерідко було враження, що він відчуває себе не стільки послом, скільки представником президента Росії в Білоруському федеральному окрузі. Лукашенко залишалося тільки терпляче чекати, коли кількість провокаційних заяв Бабича не дозволить Володимиру Путіну відмахуватися від наполегливих вимог відкликати свого «гауляйтера» з Мінська.

Але справедливості заради треба сказати, що послом в Білорусі Бабич пробув все ж довше, ніж головою уряду Чечні.

Нова місія для Бабича – дестабілізувати Донбас?

І якщо після такої захоплюючої кар’єри його пошлють до Донецька – в цьому буде своя логіка. НЕ посол в Україні, але людина, яка зможе дестабілізувати ситуацію в цій країні та скоротити час повноважень її нового президента Володимира Зеленського – наприклад, якщо організує нове вторгнення диверсантів, посилення обстрілів, ескалацію на фронті. Або просто буде доглядати за найманцями, направляючи прибуток від контрабанди в правильні руки.

Словом, в Донецьку Бабичу дійсно буде чим зайнятися – тим більше, що там він буде не послом або представником, а справжнім господарем становища.

Читайте інші тексти автора:

Віталій Портников/МВ, для belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі