Повертаючись в «імперію зла», або Відродження каральної психіатрії

Олександр
Подрабінек

Банальні диктатури пронизані корупцією і насильством. Вони тримаються на єдиновладді, безправ’ї громадян, поліцейському свавіллі, продажному правосудді, тортурах, безсудних стратах і тотальній брехні. На жаль, і в наш час таких країн чимало. Але у кожної з них є риса, переступивши через яку вони стануть безумовними ворогами всього світу. Ці «червоні лінії» відокремлюють звичайні диктатури від людиноненависницьких режимів, з існуванням яких людство миритися не може.

Такою була нацистська Німеччина з газовими камерами і дослідами над людьми. Такою були Камбоджа І Руанда з поголовним винищенням людей за соціальними або національними ознаками. Такою була Центральноафриканська імперія з імператором-людожером. Такою залишається сьогодні Північна Корея.

Таким був і Радянський Союз з каральною психіатрією. Захищаючи свій спокій і благополуччя, люди вільного світу з багатьма можуть змиритися. З дуже багатьом, якщо це стосується інших країн. Так, кажуть вони, у них є концтабори, але ж і у нас є в’язниці. Так, у них катують на слідстві, але ж і наші слідчі не ангели. Так, у них розганяють демонстрації, але ж і у нас таке трапляється. Все можна порівняти, а при дуже великому бажанні навіть виправдати.

Друге дихання «імперії зла»

Майже все. Тому що коли справа доходить до політичних розправ за допомогою психіатрії, порівнювати це ні з чим. Каральна психіатрія не має сьогодні навіть віддалених аналогів у вільному світі. Щось подібне було колись у варварські часи, але давно залишилося в минулому.

Оголошувати політичних супротивників психічно хворими людьми і піддавати їх бузувірському «лікуванню» – це означає свідомо записуватися в ряди ізгоїв людства.

У Росії сьогодні відроджуються інструменти радянської каральної політики. Набирає друге дихання «Імперія зла». Органи держбезпеки знову фабрикують політичні справи. На слідстві людей катують, вибиваючи з них визнання провини. У шпигунстві звинувачують по самим порожнім і безглуздим приводів.

І як неминуче відродження Радянського карального досвіду – спроби знову використовувати психіатрію в якості зброї тиранії.

«Уповільнена шизофренія» для незгодного

Цього вівторка, 11 лютого, жителю Севастополя Олегу Софянику подзвонили з психоневрологічного диспансеру і запропонували терміново з’явитися до них на обстеження. На питання «що буде, якщо він не прийде», жінка, яка відмовилася представитися, відповіла, що його приведуть з поліцією і він залишиться тут назавжди.

У квітні 2019 року Олег Софяник здійснив заплив пам’яті, присвятивши його 75-річчю геноциду кримськотатарського народу (сталінської депортації 18 травня 1944 року). Фото – facebook.com/Заир Акадыров

З психіатрами 55-річний Олег Софяник не спілкувався з 1988 року, тобто вже більше 30 років. А почалося все в 1977 році, коли будучи учнем 7 класу, він написав листа на радіостанцію «Німецька хвиля» і став розсилати за взятими з телефонного довідника випадковим адресами листа із закликом до боротьби з існуючим ладом. КДБ вирахувало його, затримало, але враховуючи неповнолітню «злочинця», обмежилося профілактичною бесідою.

Профілактика не допомогла, і в 1979 році він створив з друзями підпільний «комітет борців за свободу». Вони поширювали в Севастополі антирадянські листівки із закликом до революції і повалення «кривавого режиму Брежнєва». КДБ його знову знайшов. Три дні Олег просидів у КПЗ, а амбулаторна психіатрична експертиза визнала його здоровим. Але він все ще був неповнолітнім і його знову відпустили – під нагляд батьків.

Закінчивши школу, він вступив до Севастопольського приладобудівного інституту, а в жовтні 1982 року був затриманий співробітниками КДБ в Москві при спробі зустрітися з працівниками посольства США, яким хотів розповісти свою історію і попросити допомогти виїхати з СРСР. Після допиту його вислали з Москви.

Потім його двічі закликали в армію і він двічі збігав зі збірного пункту в Сімферополі. Втретє йому втекти не вдалося і він почав службу в будбаті в Тулі. У січні 1984 року він публічно відмовився з політичних мотивів від армійської служби і його відправили в Тульську обласну психіатричну лікарню. Там йому поставили діагноз «уповільнена шизофренія», протримали п’ять місяців і комісували з армії.

Краще загинути в морі, ніж жити в СРСР

У 1984 році після демобілізації він відновився в інституті, а в жовтні 1985-го взяв квиток на пароплав «Молдавія», що плив круїзом Одеса – Батумі. З собою у нього був Надувний човен. Вночі 24 Жовтня, між Сухумі і Батумі, він вистрибнув за борт, маючи намір доплисти до Туреччини. На третю добу його затримав радянський сторожовий катер.

Треба сказати, план його не був безнадійний. Він міг би в крайньому випадку обійтися і без човна. Олег Софяник – відмінний плавець. Пізніше він неодноразово здійснював багатогодинні марафонські запливи на 100 і більше кілометрів, в тому числі вночі і в зимовий час в холодній воді.

Того разу його відправили в СІЗО під Сухумі, а потім етапували до Криму. Судили за незаконний перехід кордону. Знову визнали неосудним. Один із співробітників КДБ запитав Його, Чому він вибрав такий ризикований спосіб втечі.

Софяник відповів, що краще загинути в морі, ніж жити в Радянському Союзі.

У грудні 1985 року його помістили на примусове лікування в психіатричну лікарню в Севастополі. Звільнили в лютому 1987-го.

Вже щосили йшла «перебудова і демократизація», а Олег Софяник ще двічі зіткнувся з психіатрами, які виконували замовлення КДБ. У жовтні 1987 р. його затримали при спробі пройти у французьке посольство в Москві, де він хотів попросити політичний притулок. Госпіталізували в Московську психлікарню. Протримали місяць. У березні 1988 р Софяник послав до Президії Верховної Ради СРСР заяву з відмовою від радянського громадянства і за це знову був примусово поміщений в психіатричну лікарню. Звільнили через півроку.

30 років потому колишньому Радянському дисиденту подзвонили з психдиспансеру

Це була його остання зустріч з психіатрами. Вже через рік Всесоюзне товариство невропатологів і психіатрів публічно розкаювалося у використанні психіатрії в політичних цілях, обіцяло, що цього ніколи більше не повториться і просилося назад у Всесвітню психіатричну асоціацію. Влада визнавала помилки і перегини, а найсміливіші з них навіть називали це злочином.

Втім, ніхто покараний не був. Всім злочинцям від психіатрії та правоохоронних органів все зійшло з рук. Нова влада слідом за кумирами публіки і володарями дум закликали не ворушити старе. Їм усім хотілося скоріше забути своє ганебне минуле і з головою зануритися в багатообіцяюче майбутнє.

Я пропущу наступні 30 років. 11 лютого 2020 року колишньому Радянському дисиденту подзвонили з психдиспансеру і зажадали з’явитися до них. В іншому випадку за ним прийде поліція і він залишиться в руках психіатрів довічно.

«Родичів у вас немає і вас ніхто не забере». Так йому було сказано.

Зараз Олег Софяник планує виїхати в Україну.

 

Олександр Подрабінек для/ОБ, belsat.eu

Читайте інші Тексти автора у рубриці «Думки»

ДИВИСЬ ТАКОЖ

Більше матеріалів