Полковник спецназу Бородач: про «ескадрони смерті», вбивство Шеремета і теракти в Мінську

Як після вбивства екс-міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, хотіли вбити полковника Володимира Бородача, екс-командира 5-ої Окремої бригади спецназу Головного розвідувального управління Генерального штабу СРСР. Військовий, який в кінці 1990-их разом з Юрієм Захаренко створював незалежний Білоруський союз офіцерів, коментує визнання бійця спецназу МВС Юрія Гаравського про участь в політичних вбивствах, критикує основну версію у вбивстві Павла Шеремета і розкриває суть теракту 11 квітня 2011 року в Мінську.

Що вас здивувало в зізнаннях Юрія Гаравського? І вони щось змінили в справі загиблих?

Крига скресла. Диктатор непритомніє, збожеволів, а його помічники біжать з корабля, як щури. До зустрічі з Гаравським і до суду не в інтересах загального блага давати кваліфіковану оцінку всім його показаннями.

Мені відомо більше, ніж самому Лукашенко.

Мене більше зараз цікавить інформація тих людей, яких система залучає рятувати високопоставлених державних злочинців. Спецслужби розкривають зараз в паніці дуже багато деталей і підтверджують результати моїх досліджень найгучніших злочинів в Республіці Білорусь. Я особисто знаю достатньо людей, які брали участь в цих спеціальних заходах і злочинах. В майбутньому їм немає ніякого сенсу вигороджувати замовників, організаторів цих вбивств в обмін на страх бути знищеними в будь-який момент.

Були наміри провести операцію для ліквідації організаторів вбивств Захаренко, Гончара та Красовського.

Я особисто телефонував генералу Сивакову. Трубку піднімала дружина. Потім – на роботу, на службовий, попереджаючи його про загрозу його життю. Мій голос впізнали, після чого мене активно шукали.

У мене є питання до Гаравського. Можна зустрітися. Я в будь-якому випадку допоможу йому вижити. Але він допоможе спільній справі. Він зробив хороший мужній крок. Був поруч або мав гарну інформацію. Зустріч з ним допоможе встановити ряд осіб, які хотіли викрасти і вбити навіть мене.

Перше: Гаравського серед них не було. Друге: вони були не в цивільному, як стверджує Гаравський, а в чорних комбінезонах, берцях. І не на BMW, а на машині з атрибутами ДАІ, але, звичайно, без жезлів. Одного офіцера я знав. Всі інші служили в цій бригаді. Вони в лісі йшли назустріч мені швидким кроком. Один від одного півтора метрів.

Після зникнення Захаренка я готовий був до цієї зустрічі. Ми застигли на відстані 10 метрів один від одного. При таких обставинах я з ними і познайомився. Між нами стали хлопці з автоматами, старший групи змушений був дати наказ: «Ми помилилися», – і вони швидко зникли з місця.

Юрій Гаравський. Він стверджує, що вбивав опозиціонерів за наказом зверху. Фото – DW

Коли це сталося? Коли сталася ось ця ситуація в лісі, коли вас намагалися вбити? Скільки часу пройшло після того, як убили Захаренка?

Якби я це сказав раніше, я б не виїхав з країни, я б не міг працювати. Я не збирався виїжджати кудись за межі Росії. Хоча я виїхав і працював не в Білорусі протягом 6-7 років після цього, але приїжджав на день-два до сім’ї. Про це ніхто не знав. Сенсу? Якби я це сказав, то це було б навіть з точки зору нашої публіки некоректно, ніхто б в це не повірив. Чому? Адже люди вірять тільки трупам.

Що потрібно знати про «ескадрони смерті» в Білорусі. Головне

А коли була ця ситуація, коли вона трапилася? Що було в лісі?

Ця ситуація була після зникнення Захаренка. Між Гончаром і Захаренко. Ми створювали Союз офіцерів, під час виборів ми проводили кампанію, організовану Гончаром. Вибори такі рейтингові. Кандидатами були Чигир та Позняк. Але найголовніше – ми створювали Союз офіцерів.

Ви також говорили про те, що ви зустрічалися з генералом Захаренко безпосередньо перед його викраденням. Чи він щось передчував? Чи ви відчували цю атмосферу, що щось погане може статися?

У той день, десь о 10:30, ми зустрілися з Захаренко в штабі Чигиря. Ми знали, що впродовж тижня за Захаренко стежила машина. Там був один чоловік, якого добре знали. Захаренко – його, а він – Захаренко. Можливо, вони контактували. Я можу припустити, хто це був.

Юрій Захаренко зник в 1999 році. фото belsat.eu

Але це зовнішнє спостереження не можна назвати зовнішнім спостереженням, вони їздили за Захаренко відкрито. І якщо він одного разу підійшов до машини, один з них ховався, схилився вниз. І ми вирішили, що немає безпеки. Люди так незграбно працювати не можуть. Фахівці перед вбивством так не працюють, а якщо працює зовнішнє спостереження, його ніколи не помічають. Наружка, коли ти виїжджаєш за межі міста, залишає клієнта, бо неможливо приховати факту зовнішнього спостереження.

Святкування 20-річчя асоціації ветеранів спецназу. Юрій Гаравський – у другому ряду, з паличкою. Фото – «СБ»

Ви вірите Юрію Гаравського? Ви говорили, що будете намагатися з ним зустрітися, шукаєте його контакти. Ви вірите його словам?

Я б не хотів до отримання ним політичного притулку підставляти цього хлопця і все інше. Є тут багато питань з точки зору тактики, з точки зору сенсу.

Захаренко катували, його тримали довго, так само як і тримали пістолет. Це не формат нашої передачі, так як фактично у мене матеріалу на 500 сторінок. Якщо зараз це все викласти, це будуть уривки і якісь непереконливі аргументи.

А ви плануєте опублікувати своє дослідження, ось ці 500 сторінок доказів, які ви маєте?

По-перше, ви розумієте сенс, чому зараз не розкриваю і не виходжу? Я навіть інтерв’ю не хотів давати. Взагалі до суду цього не можна робити, тому що ти підставляєш свідків, навіть якщо подаєш інформацію, яка у тебе є, так як вийдуть на людей, які нею володіли, які цю інформацію тобі дали. І фактично ти губиш людей, які хочуть врятувати Білорусь від диктатора. Ось в чому справа, це серйозні речі. І якщо козирі… Я як слідчий, прокурор… Суд буде визначати провину. Я буду це доводити. Але якщо ворог, супротивник, захист будуть володіти цими аргументами, вони будуть менш ефективні.

А тепер ви боїтеся за своє життя? Ви перебували в Німеччині. Чи відчуваєте якусь небезпеку?

Розумієте, в чому справа, я боюся просто програти. Чому я поїхав? Я боюся, не хочу програти. Чому? Тому що це некваліфіковані, неосвічені люди грають проти мене. І просто взяти мене в мішок, вбити, як собаку, закопати і все інше – це буде для мене сором. Я йшов в атаку на кулемети, ніс друзів, солдатів, офіцерів, вони мене теж не кидали. А ці виродки ніде не були. Не треба було готувати ці підрозділи, так як у нас найкращі є підрозділи, більш кваліфіковані і підготовлені: «Альфа», «Алмаз» і все інше. Люди з вищим інтелектом. Вони здатні виконати будь-які завдання. Але вони могли б дуже тонко, відразу видати цих злочинців. Тобто організаторів і замовників підрозділів.

Пане полковнику, що далі буде з цією справою? Чи справді це тільки початок, як говорив генерал Сиваков?

Ось, припустимо, ваша передача, будь-яка передача, підтримка ЗМІ – вже грає проти режиму і грає на нашу підтримку. Адже Європа не буде розслідувати, залучати всі свої сили і кидати на розслідування наших кримінальних справ, зміну влади і всього іншого. Це було б нерозумно, це втручання у внутрішні справи країни і забирає дуже багато коштів.

Я готую ширші матеріали, і вони будуть, в принципі, опубліковані. Навіщо? Щоб залучити наших громадян Білорусі, а потім закликати Лукашенко, поставити свої підписи і сказати, що стільки мільйонів людей хочуть знати правду. І якщо вони мене підтримують, а Лукашенко на це не реагує, ми маємо право звернутися в міжнародний суд, який розгляне матеріали цих кримінальних розслідувань, за спиною яких стоять мільйони громадян. Якщо ми цього не зробимо, ми навіть не зможемо ініціювати суд за життя Лукашенко і вплинути на якусь ситуацію.

Банда

Які ще дуже темні справи лежать на совісті диктатора Лукашенка? Чи теракт в метро теж можна зарахувати до цих справ, які ви досліджували?

Найгучніше – це вбивство наших громадян і каліцтва наших громадян: теракти 2008-го і 11 квітня 2011 року. Ці злочини я можу довести в будь-якому суді, при будь-яких експертах, що ні Коновалов, ні Ковальов (звинувачені у терактах – прим. пер.) не мають відношення до цих злочинів.

Коновалова використовували як цапа-відбувайла. Ковальов ж взагалі хлопець… Він не мав до цього ніякого відношення. Тому їх знищили відразу після вироку. Це була ліквідація свідків.

Так що в принципі я в будь-якому суді можу довести навіть те, що фільм, який був випущений для наших глядачів, для громадян Республіки Білорусь – це чисто злочинна підробка. А розслідування всіх цих злочинів з приводу терактів – це ще гучніший і злісніший злочин проти наших громадян, це саме розслідування ось цих всіх органів, офіційних органів влади, вказаних терактів.

«Основою всього був страх» Адвокат Владислава Ковальова про теракт в метро, третій силі і загадкові деталі справи

Наскільки ці справи Москва може використовувати проти Олександра Лукашенка? Чи вони вже використовують?

По-перше, необхідно розбудити наших громадян. Якщо ми будемо мовчати, нас будуть далі вбивати. Спочатку по одному, а потім, як уже з’ясувалося 11 квітня, і пачками. Нас будуть лякати вибухами, війною, Америкою, Заходом. Ми і так вже стоїмо на колінах. Люди бояться.

Подивіться. Я зараз навіть випущу репост: невеликий фільм з конкретними доказами в найгучніших кримінальних справах. І скільки буде репостів? Я можу звернутися до українців. І там зберу відразу мільйон підписів, які захочуть подивитися, але серед білорусів це неможливо, тому що фактично у нас рабська психологія.

Нас поставили на коліна. І підняти можуть тільки сусіди.

Тому ми повинні ось такими передачами, якимись аргументами, фактами пробудити наш народ. Змусити самостійно встати з колін і зробити перший крок до свободи, незалежності. Ну не треба свободи, незалежності, спочатку хоча б створити державу, яка зруйнована… Все інститути державної влади зруйновані. У нас вони не існують… У нас немає країни. Зараз ось вийдуть за захист незалежності наші хлопці на площу в Мінську. Це смішно! У нас немає країни! У нас немає незалежності!

Прощання в Павлом Шереметом в Києві. 22 липня 2016 р.Фото PRESS / Alamy / Alamy / Forum

Але у нас є люди, громадяни, тобто ми. І слава Богу, що є люди небайдужі. Ви торкнулися України, тому не можу не запитати про справу Шеремета. Чи ви вірите, що ці затримані люди – це дійсно ті, хто вбив Павла? Як ви бачите цю справу? Адже ви були добре знайомі з Шереметом.

Я б розглядав тут три версії у справі Шеремета. Це білоруський слід, тому що Лукашенко ніколи не пробачає противникам свого режиму і тим більше діяльності проти його авторитарної влади.

Другий. На середньому рівні може бути і інтерес певних відомств або інших організацій самої України, і для досягнення своїх цілей використовують Павла Шеремета.

Скажу відразу: третя версія дестабілізації обстановки в справі Павла Шеремета дуже слабка. Чому? Адже Павло не та фігура, щоб він міг змінити… Щоб після його смерті відбулася якась революція. У той же час захоплення ось цієї ось групи, численної групи… Скоро слідство визначить, чи належать вони до групи, яка організовувала і вбивала Павла Шеремета чи ні.

Ви говорили, що хочете ще щось додати в справі Шеремета.

По-перше, говорять про наявність міни МОН-50. Ця міна явно не підходить для вирішення тих чи інших завдань. Вона важить два кілограми. Крім того, уявіть, там приймальний пристрій має бути. Уявіть, які магніти повинні мати силу, щоб утримати цю вагу під днищем міни, де навіть є ізоляція. Досить було для цієї мети використовувати 600 грамів тротилу.

Але найголовніше, хто з цих людей зміг би налагодити приймач для управління вибуховим пристроєм? На це здатні тільки кваліфіковані фахівці. Вбивця Шеремета – це добре інформована людина, а точніше, негідник з хорошими зв’язками, з непоганою головою. Може, він заробив на смерті Шеремета хороші гроші. По-перше, він міг отримати завдання спецслужб або запропонувати сам свої послуги спецслужбам Білорусі або, основна версія, як кажуть зараз в Україні – запропонувати цим дестабілізаторам. Забирає кеш і ліквідує Павла. Тому працювати потрібно по усім версіям. Основні з них – перша і друга.

Розмовляла Аліна Ковшик/ОБ

Сюжет вийшов в програмі «ПроСвіт» 20.12.2019

 

ДИВИСЬ ТАКОЖ

Новини