Перемога Азербайджану у війні – це політична революція на Кавказі

Олександр
Гелогаєв
Історик, військовий оглядач

Вірменія поверне частину території Азербайджану, а на решті частини Нагірного Карабаху фактично будуть введені миротворці – російські і, з великою ймовірністю, турецькі. Про це в понеділок пізно ввечері повідомили ЗМІ.

Чому так вийшло

Азербайджанські війська взяли під свій контроль місто Шуша, свідчить відеозапис, який опублікувало в понеділок Міністерство оборони Азербайджану. Це означає, що перерізана виявилася найважливіша дорога, що забезпечує зв’язок Вірменії з невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою (НКР).

Вірменія вже не могла знайти сили на контрудар, не надали їй серйозної допомоги інші значущі гравці в регіоні – Росія та Іран. Таким чином самопроголошена НКР отримала смертний вирок – без логістичної та військової підтримки з Вірменії вона не мала шансів на скільки-небудь тривалий опір Азербайджану.

У той же час Туреччина показала, що може надавати визначальний вплив на події в Закавказзі, поступово видавлюючи Москву з південних регіонів колишнього радянського простору.

Конфлікт,«заморожений» на 26 років

Вірмени та азербайджанці оскаржують історичну приналежність Карабаху / Арцаху,і етнічні протиріччя тут різко загострилися в останній період існування СРСР. Привселюдно стали звучати пропозиції передачі Нагірно-Карабахської автономної області (НКАВ) Азербайджану, де більшість населення (близько 77% в 1989 році) становили вірмени, до складу Вірменії.

Відбулися зіткнення в Карабасі, а потім і антиармянські погроми в деяких містах Азербайджану в 1988-1990 роках. У 1991 році почалися бої між неофіційними азербайджанськими та вірменськими збройними формуваннями.

Після того, як Вірменія і Азербайджан проголосили незалежність і отримали запаси зброї військ СРСР, ці бої переросли в справжню відкриту війну. У ній фактично перемогла вірменська сторона, і в 1994 році НКР стала невизнаною державою під протекторатом Вірменії.

Комунікація, зброя та освіта

Сам Карабах не має спільного кордону з Вірменією, тому вірмени зайняли більшу частину Азербайджанської території, щоб «пробити» і охороняти коридор до території Вірменії. Водночас між Вірменією та Іраном – затиснута Нахічеванська Автономна Республіка Азербайджану, яка не має наземного контакту з основною територією держави.

Території, які займали Вірменія, Азербайджан та НКР до 26 Вересня 2020 року. Джерело: wikimedia.org

Багатшими – людьми і нафтою – Азербайджан 20 років не шкодував грошей для виправлення помилок початку 1990-х років, коли йому не вдалося створити досить ефективну армію. Армія Азербайджану отримала багато нового озброєння, були прийняті стандарти підготовки та організації НАТО.

Вже не одне покоління Азербайджанських офіцерів здобувало освіту в західних, насамперед турецьких, навчальних закладах.

Найважливішим союзником Азербайджану стала не Росія, як у Вірменії, а Туреччина, країна НАТО. Багато техніки, перш за все, безпілотники-купували в Ізраїлю (і тієї ж Туреччини).

Реванш – гравці і жертви

У жовтні 2020 року азербайджанська армія пройшла з півдня на північ, відрізаючи НКР від території Вірменії, і перерізала найважливіші логістичні артерії, які пов’язують невизнану республіку з Єреваном.

Вірменські війська на схід від Шуші фактично опинилися в оточенні, і їх капітуляція або знищення стали тільки справою часу.

Як мінімум розвідувальну і військово-технічну допомогу азербайджанцям надавала при цьому Туреччина, що свідчить про абсолютно нову роль цієї країни на Кавказі і скорочення впливу тут Росії, яка не надала підтримку своїй офіційній союзниці по ОДКБ – Вірменії.

Інша велика держава регіону – Іран, який може бути стурбований посиленням ролі Туреччини біля своїх кордонів, вирішив залишитися, як мінімум тимчасово, осторонь від конфлікту. По-перше, Іран в Сирії вже є суперником Туреччини і західної коаліції під керівництвом США, що з’їдає багато іранських ресурсів. По-друге, приблизно 16% населення Ірану складають азербайджанці, що змушує Тегеран утриматися від будь-яких кроків, які будуть виглядати як антиозербайжанські.

Військовий крах НКР може означати велику гуманітарну катастрофу – вимушену міграцію з регіону приблизно 150 000 вірменського населення, в пам’яті якого залишилися і завжди були мобілізуючим фактором антіармянскіе погроми в останні роки СРСР.

Можливо, мирна угода від 9 листопада зможе запобігти масовій втечі Вірменських біженців і повну зміну етнокультурного ландшафту Нагірного Карабаху.

Олександр Гелогаєв/ОБ

Більше матеріалів