Литва за угоду Білорусі з НАТО

Вільнюс з Мінськом повинні розробити план дій і можуть разом запропонувати ЮНЕСКО провести рік Скорини. БелАЕС – не справа Литви і Білорусі, а справа Європейського Союзу і Росії, заявила «Просвіту» Аста Скайсгірице, старша радниця президента Литви з питань зовнішньої політики.

Чи задоволена Литва нинішніми відносинами з Білоруссю?

Литва хоче мати добросусідські відносини з кожною країною і, природно, з Білоруссю як з нашої близької сусідкою, з якою ми ділимо спільний кордон – найдовший кордон. Тому найголовніше для нас – мати дуже хороші відносини з Білоруссю. І ми сподіваємося, що цей інтерес взаємний і Білорусь його розділяє.

Литва намагається відновити діалог з Білоруссю. Навіщо вам це потрібно?

Повторюся, нам потрібна історія про добросусідські відносини, нам потрібен діалог – це свого роду звичайна справа між двома сусідніми країнами. Як ви знаєте, наш міністр закордонних справ минулого тижня був у Мінську і зустрічався з вашим прем’єр-міністром, з міністром закордонних справ, він також зустрівся з представниками громадянського суспільства. У наших інтересах підтримувати діалог з громадянським суспільством, не тільки з державними інститутами.

Також була зустріч з литовської меншістю, так як в Білорусі компактно проживає литовська діаспора. Чому ми це робимо? Ми зацікавлені в тому, щоб підтримувати хороші відносини з Білоруссю. Ми зацікавлені в підтримці білоруського суверенітету і у виборі Білоруссю зближення з Європейським Союзом і Заходом. Це наша позиція, з якою ми їдемо до Мінська, і у мене склалося враження, що нас там почули.

Зрозуміло, що у нас є одне, я б сказала, болюче питання – Островецька АЕС. Тому ми розуміємо, що потрібно зробити багато, але ця проблема виходить за межі двосторонніх відносин Білорусі та Литви. Ми розуміємо, що «Острівець» – це російський проект, який реалізовує «Росатом». А з іншого боку не тільки Литва, але і такі країни, як Латвія, Польща, Естонія та Європейський Союз, – всі вони зацікавлені в тому, щоб АЕС була безпечна і був прийнятий ряд заходів перед постановою про запуск електростанції. Наприклад, потрібно було залучити експертів з Європейської комісії та Європейської групу регулювання ядерної безпеки – The European Nuclear Safety Regulators Group, яка регулятор у сфері ядерної енергетики в Європі. Вони зробили стрес-тест на Островці. Він виявив, що багато речей повинні краще функціонувати, ніж це робиться зараз. Тому перед початком експлуатації ці порушення потрібно розглянути належним чином.

Яка була реакція офіційного Мінська на ваші пропозиції про діалог?

Міністр мав дуже хороші зустрічі і з прем’єр-міністром, і з міністром закордонних справ. Вони говорили на різні теми, про Острівець в тому числі, а також про білоруське майбутнє, наскільки Білорусь хотіла б зблизитися з Європейським Союзом.

Як наша спільна історія в ВКЛ може допомогти нам знайти спільну мову в майбутньому?

Дійсно, Литва і Білорусь мають унікальний історичний досвід, перебуваючи в одній державі протягом навіть не десятиліть, а століть. Природно, після російської окупації наші політичні позиції стали відрізнятися. У той час, як Литва боролася з радянським ладом, Білорусь більш комфортно почувала себе в тій ситуації. Можливо, перелом стався в 1990-і роки, коли Радянський Союз розпався, і тоді ми вибрали трохи інші шляхи. З огляду на те, що Білорусь – в Європі, вона повинна бути якомога ближче до Європейського Союзу. У контексті нашої спільної спадщини я не можу не згадати дуже гарну подію минулого року. У Вільнюсі проходила вшанування учасників повстання 1863-64 рр., де всі литовці, білоруси, поляки разом боролися проти тиранії царизму. Якщо героїв повстання урочисто поховали в Вільнюсі, білоруси і поляки, українці і навіть латиші об’єдналися, що було дуже хорошим емоційним моментом для наших країн.

https://belsat.eu/ua/news/urochiste-perepohovannya-kastusya-kalinovskogo-i-uchasnikiv-povstannya-1863-1864-rr-onlajn/

На вашу думку, чому ми, білоруси і литовці – в минулому діти однієї держави – зараз так далеко один від одного політично. Що пішло не так?

Я б не сказала, що ми дуже далекі один від одного. Якщо ви потрапите в Вільнюс в вихідні і підете в «Акрополіс», ви побачите там багато білорусів, тому це не так, що ми дуже далекі один від одного, але, так, наші політичні системи відрізняються. Економічно ми ведемо активну торгівлю, що нараховує більше 1 мільярда євро на рік, а це багато. У нас також великий обсяг транзиту в Клайпедський порт і з нього. Я можу також відзначити, що Литва зіграла роль в диверсифікації ваших нафтових ресурсів. Білорусь придбала нафту в Норвегії, яку пізніше перевезли через Клайпедський порт в Білорусь, щоб у вас була альтернатива і не було боргу купувати нафту і газ тільки в Росії. Існують і інші варіанти, і Литва готова їх запропонувати.

А політично?

Політично ми повинні розробити план дій. Я дуже сподіваюся, що в політичному сенсі в якийсь момент президенти зможуть зустрітися. Але знову ж таки ми повинні дуже добре підготувати таку зустріч.

Або в найближчому майбутньому це можливо?

Я б не роздумувала, наскільки швидко це можливо. Але, маючи на увазі динаміку наших відносин, ми можемо спостерігати, як вони будуть далі розвиватися.

Як ви бачите вирішення спору між Білоруссю і Литвою з приводу ядерної електростанції?

Як я вже говорила, Острівець – справа не Литви і Білорусі, а Європейського Союзу і Росії, тому гравці – Литва і Білорусь. Я сподіваюся, що Європейському Союзу вдасться зробити все для того, щоб АЕС в Островці була безпечна. Сьогодні ми не вважаємо, що її функціонування буде безпечне.

Що ви думаєте про співпрацю між Мінськом і НАТО? Чи може Литва погодитися підписати угоду про обмін інформацією між Альянсом і Мінськом?

НАТО має такі угоди про обмін інформацією з багатьма країнами-партнерами. Так чому б і ні з Білоруссю? Ми не бачили ніяких причин, через які НАТО не може мати такої угоди з Білоруссю. Звичайно, ми не будемо проти того, коли буде знайдений консенсус з усіма країнами НАТО, ми також за це.

https://belsat.eu/news/nato-karta-lukashenki-u-pokery-z-putsinym/

Білорусь – прекрасна країна. Це країна, з якою ми маємо спільну історію. Наші історики могли б збиратися разом частіше для обговорення нашого історичного минулого двох країн. Наприклад, ми могли б просувати такі проекти, як «Скорина». Як ви знаєте, наближається 500 років, як Скорина заснував у Вільні друкарню. Так чому б Литві і Білорусі не поїхати разом в ЮНЕСКО, щоб запропонувати зробити наступний рік Роком Скорини, і робити подібні речі. У нас дійсно багато спільної історії, яку ми могли б разом показати всьому світу.

Розмовляла Ганна Русинова

Інтерв’ю вийшло в програмі «ПраСвет» 14.02.2020

Новини