Екс-міністр оборони Литви: «Анексія Білорусі йде. Лукашенко відповідальний»

Інтерв'ю

«В глибині серця я сподіваюся, що одного разу вночі ваш президент прокинеться після сну, в якому він побачить майбутнє Білорусі не в обіймах Кремля», – зізнається колишній міністр оборони Литви Раса Юкнявичене. Про загрозу з боку Москви і польсько-литовських відносинах з депутатом Сейму Литви розмовляв Сергій Пелеса.

Як зараз в Литві сприймають Білорусь в контексті безпеки? Це формальний союзник Росії або частина системи безпеки Росії і загроза для Литви?

Якщо говорити про те, що думають люди в Литві, то в першу чергу вони думають про Острівець. І це також стосується в першу чергу безпеки і тих зв’язків, які існують в Білорусі з Кремлем. Всі розуміють, що це не білоруський проект, що це проект кремлівський, пов’язаний з гібридними війнами. Тому відносини, я б сказала, зараз гірші, ніж це було кілька років тому. Якщо говорити про політичних еліти, тих, хто щодня займається погрозами і безпекою, то в контексті НАТО в контексті Європейського союзу триває дискусія: чи має Олександр Лукашенко у руках хоч частину суверенітету, щоб повернути ситуацію в бік білоруських інтересів, а не інтересів Кремля?

Адробленае паліва з БелАЭС будуць перапрацоўваць у Расеі

На даний момент, якби мене запитали про суверенітет: «так чи ні?» я, на жаль, сказала б, що «ні», вже пізно.

Але все-таки десь у глибині серця я сподіваюся, чи хочу сподіватися, що одного разу вночі ваш президент прокинеться після сну, в якому він побачить майбутнє Білорусі не в обіймах Кремля. Побачити Білорусь на карті Європи разом з демократичними державами. Я не знаю, це мрія, сон або, може бути, частка реального мислення, але от про це – може бути не через сон – кажуть політики. Це теж дуже важливо для нас, литовців. Я сама і, я думаю, більшість литовців, може бути, всі – ми не хочемо нових залізних заслонів з цим народом, а, на жаль, зараз вони будуються, і будуються через мілітаризацію Білорусі. Ми думаємо, звичайно, про день “Ікс”: що буде, якщо, наприклад, Кремль почне якусь агресію проти балтійських держав, і на якій стороні буде Білорусь. Для нас це дуже важливо. Я розумію тих політиків у Європі, які думають, що, можливо, потрібно намагатися розмовляти з режимом у Білорусі, з президентом Білорусі та його оточенням. Можна спробувати, але у мене немає великих надій, тому що я бачу все менше і менше суверенітету Білорусі.

Така анексія, не юридична, вона йде, і Олександр Лукашенко несе відповідальність за те, що Білорусь – тільки формальне держава на карті Європи.

Літва мяняе прэзідэнта. З кім Лукашэнку дамовіцца пра БелАЭС найпрасцей?

У нас часто кажуть, що в ситуації тиску з боку Москви з метою поглиблення інтеграції Лукашенко захищає не те щоб суверенітет Білорусі або залишки суверенітету, а свою власну владу. Тобто, для нього суверенітет Білорусі – це його суверенітет, його влада. Втративши залишки суверенітету, він втратить і владу. В гіршому випадку його відправлять на пенсію, як деякі жартують, мало не до Венесуели або ще кудись, або він буде губернатором. Зрозуміло, що це фантастичні сценарії, і він буде до останнього опиратися, але в останні дні стало відомо про те, що Мінськ, Лукашенко, отримали два запрошення на Захід. Перше запрошення – це запрошення від Анджея Дуди, президента Польщі, щоб взяти участь в урочистостях, приурочених до ювілею початку Другої світової війни у Польщі, куди Путіна не запросили. Друге-це саміт “Європейський Союз – “Східне партнерство”, який пройде в травні в Брюсселі. Як ви ставитеся до того, що главу Білорусі запросили на ці заходи?

Ви знаєте, я давно вже всім кажу, що Білорусь не остання диктатура в Європі.

Після анексії Криму, я думаю, всі повинні були побачити, що найбільша загроза від автократичних, диктаторських, мафіозних, якщо хочете, режимів у Європі – в Кремлі. Звичайно, я розумію тих людей, які сиділи у в’язницях в Білорусі, політв’язнів і так далі. Все це є, я не кажу, що це не диктатура, не автократичний режим, але все-таки. І я роблю висновки з такого розуміння, що, можливо, ми можемо спробувати показати Лукашенку альтернативу, якщо не пізно. Але все залежить тепер теж від нього. Я не знаю, наскільки суверенні ті люди, які відчувають себе білорусами, білоруським народом, і ті, які працюють, наприклад, в Міністерстві закордонних справ. Це так звана еліта, в хорошому сенсі цього слова, якій не хочеться бути тільки губернією Російської Федерації. Наскільки вони можуть вплинути на Лукашенка, я цього не знаю. Я думаю, що якраз виходячи з цієї думки його і запросили в ці інституції. Але треба йому говорити не тільки хороші слова, щоб він зрозумів свою відповідальність.

В результаті агресії Росії проти України Білорусь стала майданчиком для переговорів про ситуацію на Донбасі. І зараз Білорусь намагається просувати концепцію “Гельсінкі-2”, тобто нової великої міжнародної конференції з безпеки, яка переосмислить те, що відбувається в Європі, і, може бути, напише нові правила, так як створені в 70 – ті роки не діють. Принаймні для Росії, яка порушує міжнародні зобов’язання. Наскільки це серйозна пропозиція, щоб Мінськ став таким майданчиком для переговорів? Може бути, сам факт того, що в Мінську будуть відбуватися великі міжнародні переговори, нехай навіть не дуже результативні, посилить суверенітет Білорусі, її міжнародну суб’єктність, і це піде на користь, в тому числі Литві?

Я не знаю, наскільки ця пропозиція належить Білорусі, а наскільки – виходить з Кремля.

Цікаво, що вона прозвучала кілька років тому, по-моєму, саме з вуст міністра Лаврова [Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії. – прим. belsat.eu].

Ось бачите, я навіть не знала цього і подумала про те ж. Я добре пам’ятаю ті часи, коли я була ще молодою. Я народилася в Радянському Союзі, в окупованій Литві, і ми пам’ятаємо, яку роль грали на міжнародних платформах такі держави-сателіти, як Польща та інші, які нібито були суверенними державами, але вони використовувалися Радянським Союзом як платформ для зовнішньої політики. Я впевнена, що ця пропозиція виходить з Кремля. Ця пропозиція – така, як би сказати, гібридна війна, щоб все виглядало м’якше. Це дуже небезпечно. Переглянути Гельсінкі – це означає визнати те, що Росія зробила з Україною і переглянути кордони. Я не знаю, я б дуже обережно дивилася на такі пропозиції.

В експертному співтоваристві аналітиків, пов’язаних з питаннями безпеки в Литві, розглядається гіпотетичний варіант, що удар по кордону Литви і Польщі може прийти не тільки з боку Калінінградській області, але і з території Білорусі, з боку Гродно? Чи це фантастика?

Так, є серед експертів [така думка], можете почитати… І американські експерти, «RAND Corporation» [американський аналітичний центр, що працює на замовлення уряду США. – Прим. belsat.eu], і інші експерти, які якраз аналізують, що і як могло б бути. І під час натовських навчань завжди дивляться на карті, хто є хто. Я пам’ятаю такі дискусії ще кілька років тому, якою була б Білорусь В день ” ікс ” – нейтральною або разом з Росією буде плацдармом нападу на Польщу або Литву, балтійські держави. Це питання є, воно розглядається, і у мене немає відповіді. Але поки що, якраз виходячи з того, що я сказала, у білоруських збройних сил дуже мало суверенітету. І я думаю, що, на жаль, може бути і такий сценарій, що вже ніхто і не питатиме президента Білорусі, як діяти.

Це був би найчорніший сценарій…

Так.

Сподіваюся, білоруси пам’ятають про спільну історію з литовським народом, про Велике Князівство Литовське. Той жест, який зараз зробив литовський уряд, я маю на увазі білоруський напис на могилі Кастуся Калиновського… До речі, ми розмовляємо в день його повішення на Лукиській площі 155 років тому. Це буде сигналом, що Литва-це все-таки друг?

Я підтримую це рішення і, звичайно, я пам’ятаю дуже добре 1991 рік, коли ваші парламентарії, в той час обрані люди, вони приїжджали до нас. Вони підтримували нас в ту важку хвилину. Я сама проводила цих людей, у мене було завдання від Ландсбергіса [Вітаутас Ландсбергіс – голова Верховної Ради Литовської Республіки в 1990-1992 рр. – прим. belsat.eu]. Я якраз була відповідальна тоді як член парламенту зустрічати біля кордону наших білоруських друзів, які приїжджали сюди. І нам в Литві, звичайно, дуже боляче, що зараз у нас такі відносини, коли їх просто немає. З Україною, з українським народом, з яким ми теж були разом у цій великій державі, Литовському князівстві, у нас дуже братні зараз відносини. Коли я туди літаю, то літаки повні, і українці дуже добре ставляться до Литви. Я думаю, це наше майбутнє, і від України теж багато залежить, що буде з Білоруссю в майбутньому.

Інтерв’ю вийшло в програмі «ПраСвет» 12.04.2019

Літва і Беларусь бліжэй перазагрузкі, украінскі Трамп і Вінніца Парашэнкі. «Прасвет» з Сяргеем Пелясою

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі