Колишній керівник Азербайджану – «Белсату»: Конфлікт в Карабасі це «податок на незалежність»

Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном не припиняють, а керують ним, так вважає колишній правитель Азербайджану Іса Гамбар. У 1992-1993 рр.він виконував обов’язки президента. Потім керував опозиційною партією «Мусават» («Рівність»). Хто створює конфлікти в державах колишнього СРСР? Хто з вірмен у 90-ті намагався вирішити суперечку з Баку і хто цьому завадив? Яке значення Нікола Пашиняна? Які ролі Росії і Туреччини в конфлікті? У «Просвіті»ми починаємо серію матеріалів про карабахський конфлікт, інтерв’ю з вірменськими та азербайджанськими інтелектуалами.

Про збіг протестів у Білорусі та загострення конфлікту в Нагірному Карабасі

Політики звикли говорити, що нічого випадкового не буває. Я думаю, що збіги випадкові, але події не випадкові. Народні протести проти тотальної фальсифікації виборів у Білорусі – природне явище. Це відповідь білоруського народу не тільки на нинішні фальсифікації, але і в цілому майже на тридцятирічне панування авторитарного глави держави. Дійсно, виникнення чергового етапу військового протистояння в Азербайджані також невипадково. Це результат того, що вже близько 30 років значна частина території Азербайджану залишається під окупацією Вірменії. Приблизно 26 років тривають безрезультатні – так звані мирні переговори. Більшість азербайджанського народу уважно стежила і стежить за подіями в Білорусі. Ми бажаємо вашому народу удачі і перемоги над режимом.

Про сенс конфлікту в Нагірному Карабасі – чому два народи,які живуть поруч, не можуть його зупинити

Там, де конфлікт, виникнення військового протистояння практично неминуче. У всіх серйозних конфліктах існує військове протистояння. Азербайджанці впевнені, що Карабах завжди був частиною Азербайджану. Під час радянської імперії Москва намагалася відібрати і передати цю територію Вірменії, але рішення більшовиків було за тим, щоб покинути Нагірний Карабах Азербайджану. До Радянської імперії Карабах був частиною Азербайджану. Після досягнення незалежності Азербайджану та інших радянських республік Вірменія почала збройний конфлікт в Карабасі. За допомогою Москви Вірменія заволоділа значною частиною Азербайджану. Мова йде не тільки про Карабах. Багато іноземних спостерігачів забувають про те, що Вірменія захопила значні території семи районів навколо Карабаху. На тих територіях практично ніколи не жили вірмени. У 1994 р.було укладено угоду про припинення вогню, 26 років тому була організована так звана Мінська група, яка тут виступає модератором. Але вона не досягла жодних результатів. Чесно кажучи, міжнародне співтовариство, в тому числі Мінська група ОБСЄ, займається скоріше не вирішенням конфлікту між Вірменією та Азербайджаном, а управлінням цим конфліктом.

Кров в Чорному саду – за що воюють Азербайджан і Вірменія?

Кому вигідний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном

З одного боку, це національний інтерес вірменської сторони. Вони вважають, що це їхня територія. Вони зі зброєю захопили цю територію і не хочуть досягати ніяких компромісів під час мирних переговорів. Тому це вибір вірменського народу, вірменських політиків в першу чергу. Але цей конфлікт, я вважаю, як і багато інших, виник в тому числі в результаті політики Москви. Москва намагається створювати такі конфлікти з різними державами, які вийшли з Радянського Союзу, щоб тримати ці держави під контролем. Москва створила такі конфлікти не тільки на території Азербайджану, а й на території Грузії, Молдови та в Україні. Це політика Москви – створювати такі конфлікти. Ми зазвичай напівжартома називаємо це “податком на незалежність”. Всі ці країни вели серйозну боротьбу за незалежність, виступали за розвиток відносин з демократичним Заходом, сучасним світовим співтовариством. Якраз ці країни потрапляли під вплив Москви. Якраз цим країнам довелося хоча б на час відмовитися від частини своєї території.

Про значення Пашиняна в конфлікті в Нагірному Карабасі

Ми вважаємо, що при демократичній владі двох держав вирішення конфлікту було б більш успішне і можливе навіть без військового протистояння. Але тут мова йде не тільки про Азербайджан, а й про вибір вірменської сторони. Дійсно, коли 2018 р. у Вірменії відбулася зміна влади і прийшов Пашинян, у нас була боязка надія на те, що Вірменія поставиться уважніше до можливостей мирного вирішення конфлікту. Тим більше сам Пашинян до того, як прийти до влади, був більш миролюбним і виступав із закликами припинити конфлікт. Але згодом він почав вести навіть більш агресивну політику. Він виступив на різних телеканалах Москви і заявив, що Карабах – це Вірменія. Після таких заяв не залишається жодних підстав для мирних переговорів. Він ніби спеціально ображав очікування і почуття азербайджанців. І продовжує досі. Він навіть відмовився від цього імітаційного процесу мирних переговорів.

Днями після початку військових зіткнень Пашинян, виступаючи в парламенті, сказав депутатам, що дуже просто зараз можна завершити війну. Якщо ми погодимося на існування Нагірного Карабаху в якості автономної області в складі Азербайджану, війна в той же момент припиниться. Тобто Пашинян сам упевнений, що якщо вони відмовляться від агресії, від окупації Азербайджанських територій і максималістських вимог, проблема буде вирішена без будь-яких ускладнень для життя і безпеки всього населення Азербайджану, в тому числі вірменського населення. В Азербайджані ніхто не має претензій до вірменського населення. Ми їх вважаємо такими ж громадянами Азербайджану.

Про вірмен в Азербайджані

В Азербайджані немає серйозних міжнаціональних проблем. Самі вірмени нормально жили і працювали в Азербайджані теж, як і інші національні меншини. В Азербайджані живуть десятки різних національностей. Курди, лезгини, євреї, росіяни ніколи не відчували серйозних проблем, пов’язаних з національною ідентичністю. З іншого боку в самій Вірменії практично немає якихось національних меншин. Вони за ці роки збудували мононаціональну державу.

Про позицію Туреччини в конфлікті

Турецький і Азербайджанський народи дуже близькі. Туреччина займає в цих питаннях об’єктивну позицію. Краще запитати не Туреччину, чому підтримує Азербайджан, а чому Рада Безпеки ООН не підтримує справедливості, міжнародних норм і принципів. Днями разом з іншими міжнародними організаціями Рада Безпеки прийняла резолюцію, в якій закликає Вірменію і Азербайджан призупинити збройне зіткнення і повернутися до переговорів. Навіть у цьому заклику Рада Безпеки забуває про свої резолюції. Ще в 1993 р. Рада Безпеки ООН прийняла чотири резолюції про ситуацію в Азербайджані, в яких однозначно закликала вірменські збройні сили до виведення з території Азербайджану. Сьогодні Рада Безпеки ООН забуває навіть про свої резолюції. Природно, в цій ситуації позиція Туреччини здається одиночною, хоча це не зовсім так. Близьку позицію займають і Україна, і деякі інші країни теж, наприклад, Ізраїль.

Розвиток конфлікту в найближчі дні

Я думаю, що жодна розсудлива людина не може бажати війни і не може бажати довгострокової військової ситуації. Всі ми хочемо, щоб це якомога швидше завершилося. Але це залежить не тільки від нашого бажання. Я думаю, що позиція Азербайджану в цьому питанні справедлива. Йдеться про територію Азербайджану, військові дії йдуть на території Азербайджану. Вся територія, на якій йде війна – – це територія Азербайджану. Зараз вірменська сторона розстрілює мирні міста і села Азербайджану. Вже близько двох десятків мирних громадян Азербайджану, включаючи людей похилого віку, дітей і жінок, загинули від стрілянини вірменської сторони. Чим раніше Вірменія усвідомлює безглуздість протистояння і кровопролиття, чим раніше центри, в тому числі Москва, змінять свої погляди на ситуацію, чим раніше світова спільнота займе справедливу позицію, тим краще для всіх нас.

Розмовляла Аліна Ковшик для програми «ПроСвіт»

ОК, belsat.eu

Новини