Колективні покарання: незаконна влада в Білорусі перетворюється на окупаційну?

Олександр
Гелогаєв
Історик, військовий оглядач

Проблеми з водою в районі Нова Борова – незвичайні. Нібито вся проблема в одному вентилі, який хтось скрутив, поміняти який – справа однієї години максимум. Проте вже третій день «Мінськводоканал» нічого не хоче або не може зробити. Більш того, виникли проблеми зі світлом і опаленням.

Місцеві жителі вважають це слабо прихованою реакцією влади на чітку політичну позицію більшості жителів «нелояльного» району – численні національні прапори у вікнах і на балконах, регулярні зустрічі жителів, участь у протестах.

Район села Копище (Нова Борова формально відноситься до цього села, а не до Мінську) постійно тероризують місцева міліція і ОМОН, хапаючи окремих людей, проте ситуація з водою стала справжнім колективним покаранням.

Щось подібне влаштували і в кварталі Мінського Двору змін увечері 15 листопада, коли практично зробили з антилукашенківського кварталу гетто часів нацизму – з патрулями, ламанням дверей і тотальною перевіркою паспортів тих, хто виходив на вулицю.

Мінчанин про ніч на площі Змін: «До нас у двері ломилися, але, оскільки ми не подавали ознак життя, все обійшлося»

Влітку в Московському і Фрунзенському районах Мінська вже були проблеми з водою – і тоді вже з’явилися жарти, що це колективне покарання мінчан за нелояльність главі держави.

Однак події серпня і осені 2020 року свідчать, що відразу після програних Лукашенком виборів практика масового терору і колективної відповідальності свідомо чи несвідомо була прийнята на озброєння.

У серпневі дні на заході Мінська, де протести були особливо наполегливими, роз’їжджали мікроавтобуси з ОМОНом, які хапали і били абсолютно випадкових людей. По людях, які просто стояли на балконах або йшли по вулиці, стріляли гумовими кулями.

«Вони розстрілювали людей уздовж всієї вулиці – в районі станцій метро «Спортивна», «Пушкінська», «Кам’яна Гірка». У дворах теж. Нікого не затримували, а просто стріляли. По вікнах тих, хто кричав. Це було якесь пекло… Автобуси їздили прямо по тротуарах, звідти вискакували силовики, або просто двері відкривали і прямо з дверей стріляли», –розповідав тоді місцевий житель, 56-річний Едуард Куфтерін.

 

«Те, що роблять силовики, – це геноцид». Мінчанина обстріляли гумовими кулями в ста метрах від будинку

Зазначимо, що тут справа не в жорстокості репресій, а саме в колективному, а не індивідуальному характері покарання.

Саме такими були каральні акції окупантів, коли ті, не маючи можливості поквитатися з конкретними партизанами або повстанцями, карали цілі села або міста, щоб залякати все населення.

«Військова енциклопедія» 1995 року визначає каральну операцію як «репресію проти мирного населення з метою покарання і залякування за опір». Окупанти зазвичай не хочуть і не можуть розбиратися з місцевими «злочинцями» індивідуально, тому карають масово.

Мікрорайон Нова Борова, Мінськ, 28 серпня. Фото надіслали читачі Belsat.eu

Під час Другої світової війни нацисти під час каральної операції в Білорусі в грудні 1943 року писали «бандити і підозрілі принципово підлягають розстрілу. Інші особи, якщо вони здатні до роботи, включаючи дітей, можуть залишатися».

Комуністи навесні 1944 року писали приблизно про те ж саме: «населення цього села [с. Вороб’ї, Вілейська обл.]… не симпатизує партизанам. Напрошується думка, чи не прибрати це село».

Ставлення до затриманих також все більше нагадує ставлення не до жителів власної країни, які мають цивільні права, а більше схоже на трактування їх як військовополонених, причому не дотримуються навіть вимоги Женевської конвенції – вже затриманих людей, які не чинять опору, навмисне калічать і б’ють, принижують, відмовляють у медичній допомозі.

Звичайно, поки що села не спалюють, поки «тільки» серед зими відключають опалення, воду і світло. Однак і уявлення про рівень допустимого насильства змінилися в масовій свідомості за останні 70 років.

Схоже, що з білоруським народом вже ведуть неоголошену війну. Дуже небезпечна політика. Це в Білорусі під час війни розуміли навіть деякі нацисти: «Такі речі мають велике політичне значення. Якщо ставлення до місцевого населення не зміниться і надалі… так на наступну зиму можемо дочекатися не партизанів, а бунту по всьому краю».

Олександр Гелогаєв/ОБ, belsat.eu

Більше матеріалів