Міхал Кацевич Його хотіли скомпрометувати Хрущов, Брежнєв і Путін. Ким був Володимир Буковський


Володимир Буковський був однією з найяскравіших постатей антирадянської опозиції. У нього був складний характер. В останні роки дисидента характеризував радикалізм. Також до кінця життя він боровся зі звинуваченнями в педофілії.

Ввечері 27 жовтня в Кембриджі від серцевого нападу помер Володимир Буковський. Англійське місто багато років було прихистком для російського дисидента. Він поїхав туди в 1976 році, коли після довгих років, проведених в психлікарнях і таборах, радянська влада обміняла його на чилійського комуніста Луїса Корвалана.

Помер радянський дисидент і правозахисник Володимир Буковський

Буковський знову відвідав батьківщину тільки після падіння комунізму. І був від неї не в захваті.

Письменник залишився заклятим ворогом спецслужб у владі і вважав, що сучасна Росія є в певному сенсі продовженням СРСР. Він люто критикував Володимира Путіна.

До кінця своїх днів Буковський намагався об’єднати розрізнену російську опозиційну середу в Великобританії і впадав в усе більший радикалізм.

Природжений бунтар

Коли в інтерв’ю радіо Свобода в 1999 році журналісти запитали Буковського, що його найбільше сформувало, він відповів, що шістдесяті роки. Що він – людина тієї епохи.

І дійсно, його мужність, і радикалізм були обумовлені розбитими надії, покладеними на Микиту Хрущова. А також почуттям безнадійності життя за залізною завісою і віри, що тільки перемога Заходу в холодній війні звільнить росіян.

Протестувати Буковський почав ще в школі.

Йому було 14 років, коли в 1956 році він почув доповідь Хрущова про злочини сталінської епохи. Натхненний уявною, як виявилося, свободою Буковський почав видавати в школі власний рукописний журнал. За це його виключили. Освіту Буковський продовжив у вечірній школі.

У психлікарні письменник-опозиціонер вперше потрапив в 1963 році з діагнозом шизофренія. В епоху Хрущова психіатричні лікарні стали головним інструментом репресій проти незгодних.

Той, хто оспорював провідну роль партії і шлях до комунізму, очевидно мав бути нездоровий психічно. У разі Буковського радянська психіатрія була безсила.

Він виходив з лікарні і організовував чергові демонстрації. Не такі, як сьогодні, коли проти рядів поліцейських виходять тисячі. У морозний січневий ранок 1967 року протестувати проти арешту іншого дисидента і журналіста Олександра Гінзбурга він вийшов на Пушкінську площу разом з двома іншими поетами. Вони не простояли і кілька хвилин, як їх схопили співробітники КДБ.

«Я не хотів ніяких революцій. В тому-то й справа, що все починалося з оборони, в філософському сенсі. (…) Суть була в тому, що ми говорили: ви хочете будувати комунізм? Будуйте! Але ми не хочемо. Дайте нам спокій!»- розповідав Буковський через роки в інтерв’ю радіо Свобода.

За два роки до затримання на площі Пушкіна Буковський вже був знаменитим. Інформація про примусове психіатричне лікування дисидента просочилася на Захід і викликала шок.

Пізніше Буковський, замітаючи сліди, таємно тікаючи з Луб’янки і ховаючись на конспіративних квартирах передавав іноземним кореспондентам в Москві інформацію про репресивну систему, Інститут Сербського (психіатрична лікарня, де «лікували» дисидентів) і каральну психіатрії. Компрометуючі радянську владу відомості розлютили правлячого тоді Леоніда Брежнєва.

На початку 70-х Буковського знову затримали. У газеті «Правда» писали, що він – «злісний хуліган, який займається антирадянською діяльністю». На цей раз влада не грала в лікування. Він потрапив до табору з семирічним вироком і додатковим покаранням – 5 роками заслання.

У в’язниці у Володимирі (знаменитий «Владимирский централ») і Пермському таборі його намагалися зламати. На цей раз на допомогу прийшла міжнародна слава.

У грудні 1976 року в типовому в ті часи обміні політичними в’язнями американці передали Совєтам в аеропорту Цюріха чилійського комуніста. З Москви літаком «Аерофлоту» в супроводі бійців «Альфи», спеціального загону КДБ, прилетів вихоплений просто з камери Володимир Буковський.

В еміграції

Буковський був в 70-х на Заході зіркою і зразковим радянським інтелігентним дисидентом. Письменник був нарозхват у престижних вузах, куди його запрошували з виступами.

У Білому домі його приймав Джиммі Картер. Але сам біженець зі сходу захоплює не Картером, поступливість якого щодо Брежнєва була не до смаку Буковського. Його героєм був Рональд Рейган.

Зі своєї академічної квартири в Кембриджі Буковський намагався боротися. Він закликав до бойкоту Олімпіади в Москві в 1980 році. Попереджав про небезпеку довіри черговим радянським керівникам. Захоплювався польською «Солідарністю».

У 1991 році вперше за п’ятнадцять років Буковський відвідав Москву, яка стала зовсім іншою, ніж в пам’яті. У столиці панувала какофонія ідей на майбутнє.

Письменник хотів розрахуватися з КДБ і комуністами, але росіяни вже були зайняті будівництвом капіталізму або виживанням. І колишнього дисидента ніхто не хотів слухати.

Борис Єльцин спочатку намагався втягнути Буковського в свою команду і на барикади своїх передвиборних кампаній. Але незабаром відносини між ними зіпсувалися, Буковський почав різко критикувати політику Єльцина.

В знак протесту проти зростаючого авторитаризму і реставрації правління номенклатури в 1992 році колишній дисидент відмовився від наданого йому Єльциним російського громадянства. Але не до кінця. Відомий зневагою до процедур Буковський забув заповнити всі документи.

І так і залишився російським громадянином. Чотири роки по тому він спробував в’їхати в Росію з британським паспортом, але дипломатичні служби Єльцина помстися, відмовивши йому у візі.

Другу дисидентську молодість Буковський пережив, коли до влади в Росії прийшов Володимир Путін. У Великобританії росла група політичних біженців і супротивників Кремля.

Володимир Буковський в оточенні опозиціонерів в Москві в 2007 році протестує проти влади Путіна. Фото – rydalyov yuri / TASS / Forum

Буковський кинувся у вир інтриг: зустрічався із збіглим олігархом Борисом Березовським або опозиціонером Борисом Нємцовим. Він знову став ментором політичної еміграції. З все більш радикальними поглядами.

Буковський був, наприклад, лютим критиком Європейського Союзу, який вважав реінкарнацією СРСР. Він також став ідолом антісоюзних популістів по всій Європі. Тих самих, які найчастіше працюють в інтересах Кремля.

Підбурюваний опозицією він вирішив балотуватися на виборах президента Росії в 2008 році. Але влада завбачливо відмовила йому, заявивши, що він занадто довго живе за кордоном. У Кремлі не забули про дисидента. Шанований у світі письменник говорив – Путін повинен піти.

У 2014 році з нагоди видачі нових паспортів російське посольство в Лондоні відмовило Буковському у продовженні документа з двоголовим орлом. МЗС в Москві зазначив, що дисидент може приїжджати до колишньої батьківщини з британським паспортом і отримувати візу, що годі було його розглядати як громадянина Росії.

У той же час британська поліція провела обшук в будинку Буковського в Кембриджі і виявила, що з комп’ютера там хтось входив на педофільські сайти.

У комп’ютерах Буковського виявили гігабайти дитячої порнографії. У триваючому п’ять років розслідуванні та судовому процесі Буковський пояснював, що колись займався цензурою в мережі і збирав інформацію, пов’язану також із педофілією. З’явилися припущення, що це провокація російських спецслужб.

Незважаючи на те, що він був уже хворий і переніс операцію на серці, Буковський оголошував голодування, протестуючи проти звинувачення в педофілії. Він вважав, що це справа – операція Путіна, яка була спрямована на його дискредитацію. До закінчення розгляду в британському суді він не дожив.

Міхал Кацевич/ЛБ/ОК belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі