Віталій Портников Інавгурація Зеленського на тлі конфлікту

Публіцист, телеведучий

Володимир Зеленський виступає на прес-конференції в своєму передвиборному штабі в Києві, 21 квітня 2019 року, Київ, Україна. Фото – Forum / Pavlo Gonchar / SOPA Images via ZUMA Wire

Інавгурація нового українського президента Володимира Зеленського проходить на тлі першого в його кар’єрі великого і демонстративного зовнішньополітичного конфлікту. Але не з керівництвом Російської Федерації – її представників взагалі не стали запрошувати на інавгурацію шостого президента України. Це – конфлікт з адміністрацією президента Сполучених Штатів. І цього ще кілька тижнів тому не очікували ні в Києві, ні у Вашингтоні.

На інавгурації Зеленського США представлятиме американський міністр енергетики Рік Перрі – і це свідоме зниження рівня представництва. На інавгурації Петра Порошенко в 2014 році Сполучені Штати представляв віце-президент Джозеф Байден.

Петро Порошенко під час інавгурації 7 червня 2014 року. Фото – Forum / ITAR-TASS / Mykola Lazarenko

Зеленському доведеться відповідати на виклики

Так, звичайно, тоді для американців було важливо продемонструвати легітимність нової української влади – перш за все перед Росією, на територію якої втік колишній президент Віктор Янукович. А зараз в легітимності Зеленського не сумнівається ніхто. Але, тим не менш, рівень американського представництва – ще один доказ того, що жорсткі заяви адвоката Трампа Рудольфа Джуліані щодо нового президента України не є ні випадковістю, ні його особистою ініціативою.

Якщо звести ці заяви до якогось спільного знаменника, то ми побачимо, що вони стосуються як національних інтересів Сполучених Штатів, так і особистих інтересів Дональда Трампа. Це аж ніяк не завжди одне і те ж, але Зеленському доведеться відповідати на обидва виклики.

Яка «сумна новина»: коаліції немає, розпустити Раду неможливо

Розпрощатися з Коломойським

Перший з них, який стосується власне американського підходу, пов’язаного з виразним бажанням Вашингтона мінімізувати вплив на колишнього шоумена його недавніх покровителів з олігархічного світу.

Простіше кажучи – якщо Зеленському потрібна американська підтримка, він повинен остаточно і безповоротно розпрощатися з Ігорем Коломойським і не призначати людей олігарха – перш за все його юриста Андрія Богдана – на ключові посади в своїй адміністрації.

Говорячи ширше – Зеленський повинен довести Білому дому, що на посту президента України він не буде маріонеткою олігархічних кланів і не стане рахуватися з людьми, у яких є інтереси в Москві.

Бізнесмен Ігор Коломойський повернувся в Україну

Але це, як не дивно – ще не найскладніше завдання. Тому що її виконання ще можна якось собі уявити – хоча б теоретично.

Догодити Трампу

Набагато складніше Зеленському буде догодити інтересам самого Трампа, який може сприймати розслідування «українського сліду» в передвиборній кампанії 2016 року і зв’язок цього сліду з бізнес-інтересами сім’ї того самого Джо Байдена в Україні важливою частиною стратегії свого переобрання на другий термін. Вибрати між Трампом і Коломойським ще теоретично можливо, тому що Трамп здатний захистити Зеленського від Коломойського (хоча і це питання).

Але Трамп не зможе захистити Зеленського від Байдена, якщо останній буде обраний президентом Сполучених Штатів. І тут новий президент України виявляється перед дійсно нерозв’язним завданням. Але найголовніше – без виконання обох вимог він не зможе розраховувати на підтримку Білого дому – принаймні, поки в Овальному кабінеті не Байден, а Трамп.

Черговий «сучий син». Американський посол просить Київ звільнити антикорупційного прокурора

І це охолодження ставлення Вашингтона до нового українського лідера не могли не помітити американські союзники – саме тому не тільки американський рівень представництва на інавгурації відрізняється від 2014 року, а й рівень представництва провідних країн Заходу теж. Звичайно, все можна списати на щільні графіки, на протокол, на все, що завгодно. Але важко спростувати той сумний для Києва факт, що Україна буквально на очах починає втрачати свій геополітичний вплив, що транзитом влади в країні починають користуватися ті сили на Заході, які давно хотіли домовитися з Володимиром Путіним – і ось, вирішили, що час настав.

Без Америки – як би новий український президент і його оточення не ставилися до Трампа або Джуліані та їх вимог – цей вплив відновленню не підлягає.

Читайте інші тексти автора:

Лукашенко і «брудна нафта» Кремля

Виталий Портников, для belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі