Павло Усов Ілюзія безпеки. Що обговорювали Секретар Ради безпеки Білорусі та помічник Трампа у Варшаві?


Польські ЗМІ дуже сухо і коротко, без опису подробиць проінформували про зустріч «радників президентів з питань національної безпеки», яка пройшла 31 серпня в польському Бюро національної безпеки. В цій зустрічі, як відомо, брав участь секретар Ради Безпеки Республіки Білорусь Станіслав Зась. Даний захід було присвячено ситуації в Східно-Центральній Європі, а також обговоренню механізмів стабільності в регіоні, які мають слугувати гарантією суверенітету, безпеки і територіальної цілісності держав регіону.

ЗМІ фактично обмежилися ретрансляцією повідомлення, яке було опубліковано на сторінці Національного бюро безпеки, розбавивши його коментарями та думками білоруських експертів, які стверджували, що візит Зася до Варшави, це сигнал Москві, один із способів «натиснути на Москву».

Правда, із запропонованих коментарів не зовсім ясно, яким чином участь секретаря Ради Безпеки Республіки Білорусь у цій зустрічі повинно було натиснути на Москву, якщо Білорусь знаходиться в тісному військово-стратегічному союзі з Росією і не збирається робити ніяких кроків по виходу або ослаблення цього союзу.

Незважаючи на те, що присутність Зася у Варшаві безумовно є неординарною подією, вона за логікою, мала б (на символічному рівні) підкреслити багатовекторність зовнішньої політики Білорусі, проте, на мій погляд, це навряд чи пов’язано з бажанням Мінська натиснути на Кремль або посилити прозахідний напрямок.

Як відомо з 1 січня 2020 року Станіслав Зась повинен приступити до виконання обов’язків генерального секретаря ОДКБ, організації, яка сьогодні вважається свого роду противагою НАТО.

Генерал-лейтенант Зась народився в 1965 році в Українській РСР, в 2005 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації.

Виходячи з цього, можна припустити, що Зась був присутній на зустрічі не тільки і не скільки, як представник Мінська, а як свого роду представник проросійського військового блоку (фактично представник Москви).

Лукашенко і Зась. Фото – president.gov.by

Це виглядає логічним, якщо врахувати, що 30 серпня польський міністр оборони Маріуш Блащак обговорював з радником американського президента питання розміщення чергової групи американських військових (близько 1000 осіб) у Польщі. Ця тема, як відомо, є головним подразником для Москви, яка загрожує адекватною відповіддю на дії США у регіоні.

Цією «адекватною відповіддю» може бути активізація Росії в Білорусі. На даний факт, також неодноразово вказував глава Білорусі – Лукашенко:

«Тому не треба створювати зайві бази. Інакше ми з росіянами повинні будемо відповідати. Значить, ми будемо змушені щось розміщувати, щоб вам протидіяти».

Слова Лукашенка ясно визначають, на кого орієнтується Білорусь, і які у неї Стратегічні пріоритети. Думаю, Зась, як майбутній глава ОДКБ, повинен був ще раз донести позицію Москви і Мінська у зв’язку з розширенням американської військової присутності в Польщі та регіоні.

30 серпня 2019 року. Секретар Ради Безпеки Білорусі Станіслав Зась зустрічається з главою Бюро національної безпеки Польщі Павлом Солехом. Фото-bbn. gov – p

Приїзд секретаря Ради Безпеки РБ у Варшаву міг мати більш прозаїчну декоративну завдання, враховуючи той факт, що Зась навряд чи міг обговорювати з Болтоном і колегами з Польщі та України понад те, що було обумовлено Болтоном і Лукашенко в Мінську.

Цією завданням було – компенсація неприємного ефекту, який безумовно був наданий на європейських (польських) політиків відмовою Лукашенко їхати до Варшави на захід, присвячений початку Другої світової війни.

Візит Лукашенка до Варшави (особливо на тлі не запрошення російської делегації), був би самим вагомим політичним кроком білоруського керівництва, практичною демонстрацією самостійності і суверенітету.

Відсутність же Лукашенко, який вважав за краще збирати кавуни, в черговий раз показало істотну залежність дій Лукашенка від російського впливу, навіть на символічному, історичному рівні.

29 серпня 2019. після переговорів з Джоном Болтоном. Фото president.gov. byНа цьому тлі поїздка Зася, на мій погляд, повинна була підтримати геополітичний міф про те, що Лукашенко прагне зміцнити незалежність країни і дистанціюватися від Москви. Реальність же ситуації така, що дипломатичні ігри з Заходом не несуть ніякого практичного змісту, що вимагає наявності політичної волі.

Павло Усов /ОБ, belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі