Віталій Портников Домовилися домовлятися, Або лицар кремлівського столу на саміті «нормандської четвірки»

Публіцист, телеведучий

Володимир Зеленський, Ангела Меркель, Еммануель Макрон і Володимир Путін на саміті в Парижі, 9 грудня 2019 року. Фото-CHARLES PLATIAU / Reuters / Forum

Можливо, сторонньому спостерігачеві здасться дивним, що перша за три роки зустріч в «нормандському форматі», що завершилася цієї ночі в Парижі, закінчилася практично з тим же підсумком, що і зустріч російського і білоруського президентів в Сочі 7 грудня. Підсумок обох зустрічей абсолютно точно був підведений навіть не президентами, а виконавчим директором «Нафтогазу України» Юрій Вітренко, одним з учасників енергетичної частини російсько-українських консультацій: «домовилися домовлятися».

Тільки от дистанція для цього «домовилися домовлятися» для Білорусі поки що набагато коротше, ніж дистанція для України – 20 грудня, коли повинні знову зустрітися президенти Білорусі і Росії, і кінець лютого-кінець березня, коли повинен знову пройти саміт «нормандському форматі». Але це і не дивно, тому що відносини Москви і Мінська куди ближчі, ніж відносини Москви і Києва. Та й міжнародних посередників у цьому діалозі немає.

Переговорна тактика Путіна

З Володимиром Путіним можна «домовитися домовлятися» просто тому, що він схильний не домовлятися, а тиснути і підкуповувати. Олександр Лукашенко знає про цю «переговорну тактику» останні два десятиліття, а його недосвідчений український колега, який прагнув до цієї зустрічі, ніби гімназистка, що начиталася романів про казкового «темного лицаря», нарешті в цьому переконався.

Путінський план – якщо це взагалі можна назвати планом – був простий, як інтрига в цих лицарських романах: 7 грудня він бере в Сочі беззастережну капітуляцію свого союзника, а 9 грудня – відправляється в Париж, щоб прийняти капітуляцію супротивника. І при цьому всюди нагадує – ну вже не як лицар, а як торговка на ринку – що буде, якщо купувати енергоносії дешево, і що буде, якщо купувати дорого.

«А у нас в квартирі газ, а у вас?» – він навіть не може втриматися на прес-конференції в Парижі, щоб звично не вколоти в адресу українців.

Звичайно, це далеко не лицарська поведінка. Але він же лицар кремлівського столу, а не круглого.

Дотиснути Лукашенко і дотиснути Зеленського

Звичайно, спрощувати цього «темного лицаря» я б не став. І говорити, що на столі у Путіна не лежали поряд з планом капітуляції – і рішення, що ж треба робити, якщо опоненти раптом заартачатся, теж не став би. Зрозуміло, що і Білорусь, і Україна очікують тепер непрості дні і місяці – тим більше, що в Кремлі не могли сподобатися акції патріотичної громадськості, захищала суверенітет своїх країн в центрі Мінська і Києва.

Українська опозиція позначила «Червоні лінії для Зе»

Путін буде намагатися «дотиснути» Лукашенко вже на наступній зустрічі, створюючи всі можливі умови для цього тиску. І Путін, звичайно ж, буде намагатися «дотиснути» Володимира Зеленського, сприяти внутрішньої дестабілізації України та ескалації ситуації на південному сході країни до наступного саміту «нормандської четвірки», якщо цей саміт взагалі найближчим часом відбудеться.

По-іншому він просто не вміє.

Нормандські ілюзії. Яка реальна мета зустрічі Путіна і Зеленського в Парижі?

Віталій Портніков для/ОБ, Belsat.eu

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі