Чи помітили на Заході контрсанкції Лукашенка?

Навколо Білорусі віють вітри геополітичної боротьби, а Польща, Литва, Україна США і, можливо, ще якісь держави сплять і мріють змінити владу в Білорусі. Так можна коротко підсумувати вівторкове засідання вертикалі у справах зовнішньої політики і взагалі те, як влада розуміє ситуацію в країні. Лукашенко знову з кимось воює, знову вводить рішучі санкції, яких ніхто не помічає… Але при цьому все ще міцно тримається за владу. Про спробу наступу офіційного Мінська на зарубіжному напрямку – в матеріалі з програми «ПроСвіт».

Все як завжди. Беззмінний правитель розповідає про ворогів по всі боки державного кордону. Найближчі сусіди – Польща і Литва – вже не перший десяток років намагаються повалити законну владу в Мінську.

«Проти нас заново вводять санкції. Тому прошу доповісти, які кроки зроблені у відповідь і які наші плани щодо Польщі та Прибалтики», – обурюється Олександр Лукашенко.

Кроки та плани, здається, досить скромні. Генпрокуратура вимагає в Польщі видачі авторів телеграм-каналу «Нехта», а міністр закордонних справ після засідання заявив про зниження рівня членства Білорусі в «Східному партнерстві». Ініціатива, яка повинна поглиблювати інтеграцію об’єднаної Європи з шістьма пострадянськими країнами, визнана шкідливою, і Мінськ залишається в ній виключно на так званому експертному рівні. Це чи не єдиний, правильний з точки зору вертикалі, крок.

Коментує політолог Ольга Харламова:

«Макей – хороший фахівець. Можна скільки завгодно обговорювати його людські і моральні якості, але фахівець він неймовірний – з чуйкою. Ця заява лише трішки випередила заяву «Східного партнерства».

 

Адже у відповідь на слова Макея Служба зовнішніх дій Євросоюзу заявила, що діалог між Брюсселем і Мінськом був вже де-факто знижений до розмов експертів. Але вважається те, хто голосніше грюкне дверима. Плюс головному і єдиному союзнику, що сидить в Кремлі, було продемонстровано символічне завершення знаменитої білоруської політичної багатовекторності. На цьому вдалі кроки білоруської дипломатії закінчуються. Адже тих же заяв про санкції наші сусіди серйозно не сприймають.

Марюс Лаурінавічюс, Вільнюський Інститут політичного аналізу:

«Всі по сторонах озираються: де ті санкції Лукашенка? Щось нічого не видно. Цей режим різко тримається на ногах. Ну, смішно. Така форма самоствердження, мовляв – ось, я щось можу. Та не може цей режим вже нічого».

У відповідь на критику з української сторони також звучать рішучі… образи з вуст Лукашенко:

«Грубо скажу: чия б корова мукала, Зеленського б – мовчала!»

Звучать досить абсурдні погрози про закриття кордонів для українських товарів – з оглядкою на Кремль. Мовляв, поки ми кордони відкритими тримаємо – в Росію санкційні товари проходять. Тобто Мінськ визнається головному союзнику, що сприяє фактично контрабанді. Спостерігачі махають рукою.

Ольга Харламова, політолог:

«Це будуть гучні заяви. Це не будуть якісь реальні чи економічні рішення. Те ж стосується і Литви. Для Литви відносини були насамперед економічні. Навіть будівництво АЕС зіпсувало відносини, але ніяк не впливало на домовленості – на використання того ж самого Клайпедського порту».

 

А зараз навіть заяв про перенесення білоруських вантажів з Клайпеди в Калінінград вже не чути. Але якщо у зовнішній політиці режим Лукашенка на даний момент мало що з себе представляє, внутрішні проблеми все ж вдається стримувати. Ціною зростання державного терору і нових жертв – вважають експерти.

Коментує Вадим Валовий, старший спеціаліст Центру геополітичних досліджень, Вільнюс:

«Він стабілізував свою ситуацію і зміцнив її. Тому не можна сказати, що його ситуація погіршується. Вона стабілізувалася і, можливо, навіть поліпшується».

Якщо послухати самого Лукашенка, то дійсно – найважчий період закінчено:

«Бліцкриг. Бліцкриг не вдається. Запропонували перерахувати голоси, коли ми сказали: Давайте перераховувати – вже неактуально. Їх дії, такі вимоги-добровільна здача країни. І їх дії – жорстка радикалізація».

Деякі спостерігачі кажуть, що Лукашенко перебуває в інформаційному вакуумі і не знає, що відбувається в країні. Або просто брехати-невідомо, що гірше. Тим не менш, в останні тижні внаслідок жорстких дій силовиків протести не виглядають настільки масово, як раніше, хоча їх інтенсивність поки не зменшилася. Але якщо влада зможе дійсно задушити протести, чи зможе Мінськ з часом провернути чергову відлигу і знову повернутися до розмов із Заходом?

Валерія Костюгова, головний редактор інтернет-видання «Наша думка»:

«Без якихось дуже очевидних кроків Мінська по розрядці ситуації – повернутися вже не можна. А такими кроками можуть бути тільки звільнення політв’язнів і призупинення насильства в Мінську і Білорусі».

Сьогодні влада на таке піти явно не готова. Єдиний інструмент у внутрішньополітичних справах – насильство і державний терор. Поки працює, але і цього явно недостатньо. На загрози, що летять на всі боки, крім сходу, – також ніхто не звертає уваги. Тут у Лукашенка залишився тільки один козир в рукаві.

Валерія Костюгова:

«Фактично єдині загрози, що можна реалізувати, – це ті, що спрямовані на посилення репресій проти білоруського народу. І так, це дійсно чутливі речі».

Що може відповісти Захід на ситуацію, коли народ фактично тримають у заручниках? Поки нічого. Як би не звучало, але на щастя в Білорусі далеко не той рівень насильства, у відповідь на який би можна було очікувати якогось міжнародного втручання. Європа пропонує допомогу, так званий план Маршалла для Білорусі. Але іншим – демократично обраній владі.

Всеволод Шликов для програми «ПроСвіт»/ОБ

Колаж з фото: KACPER PEMPEL / Reuters / Forum

 

Новини