Білоруський кінодокументаліст: «У Сирійському Курдистані весь наш план розсипався»

ВІДЕО

Где было страшнее – на Донбассе или в Сирийском Курдистане?

На Донбассе или в Сирийском Курдистане, где было страшнее?О том чем отличаются две войны рассказывает беларуский кинодокументалист Сергей Марчик, который только что вернулся со съёмок в Сирии. Больше в интервью тут:https://belsat.eu/ru/news/belorusskij-kinodokumentalist-v-sirijskom-kurdistane-ves-nash-plan-rassypalsya/

Opublikowany przez «Прасвет» на «Белсаце». Рэальная карціна свету Piątek, 8 listopada 2019

Білорус розповідає про зйомки фільму в Сирійському Курдистані. Чим відрізняються війни в Сирії і на Донбасі? Сергій Пелеса розпитує свого колегу Сергія Марчика, Білоруського військового репортера, про те, що він там побачив.

Твоя мрія збулася: ти зняв фільм про Сирійський Курдистан. Там ти потрапив, наскільки я розумію, трохи несподівано в епіцентр агресії Туреччини проти курдів. Які враження? Як це виглядало?

Якщо говорити про мрії, то дійсно, у нас є така мета: зняти про кожне співтовариство курдів один фільм. Ми зняли вже про турецьких курдів, про іракських курдів, зараз були сирійські курди. Залишається ще Іран. Тому мрія поки що здійснена не повністю.

 

Що стосується того, як це відбувалося. Ми почали планувати наш виїзд десь півтора місяці тому. Зовсім інша мета у нас була. Ми хотіли зняти фільм, який би показав міжетнічні відносини. Тобто Рожава (Rojava), північно-східна Сирія, – регіон, який, можна сказати, оформився не так давно, шість років курди боролися за те, щоб ця структура виникла. Дуже цікаві там складаються відносини між курдами, між арабським населенням, між туркменським населенням, між язиками і християнами, ассірійцями. Про це все ми хотіли зняти фільм. Приблизно через три години після того, як ми перетнули іраксько-сирійський кордон, прямуючи до міста Камишло (Qamişlo), в якому ми повинні були почати знімати наш фільм…

Бійці Сирійських демократичних сил. Фото Сергій Марчик
Бійці Сирійських демократичних сил. Фото Сергій Марчик

По суті, це столиця автономії, так?

Можна так сказати. У них кілька міст, які мають різні функції. Формальної столиці не існує. Один більш мілітарні функції виконує – Хасак (al-Ḥasaka, або курдською Гясиче, Hesîçe), другий – більш адміністративні функції.

І що, ви в’їхали в Сирію, і в цей момент Ердоган атакував курдів?

Через три години після перетину кордону почалися обстріли курдських поселень.

Боєць Free Burma Rangers (ліворуч) і журналіст Конрад Загурський

Це для тебе як для оператора-документаліста щастя чи нещастя? Подарунок чи щось несподіване? Ви були до цього підготовлені психологічно, технічно?

Ти знімаєш за сценарієм, затвердженим редакцією, затвердженим на численних зустрічах з людьми, які разом з нами створюють цей фільм. Тому природно, весь наш план розсипався. Нічого приємного в цьому немає. З іншого боку, ми опинилися в ситуації, коли ми абсолютно випадково потрапили на перші години дуже серйозного для цього регіону події. Це практично кінець сирійської Рожавы. Якщо з цієї точки зору дивитися, то, природно, це журналістське щастя, можна так сказати. Хоча коли ти потрапляєш в регіон, в якому раптом бачиш розірвані тіла дітей, обстріл артилерії, розстріляних солдатів, шум людей, що тікають з країни, важко міркувати про цю справу в категорії «щастя» або «нещастя».

Наскільки я розумію, ви були в тій частині Сирії, яку за всі вісім років війна сильно не зачіпала.

Природно, це була найспокійніша частина Рожави, тобто Північно-Східної Сирії. Це був регіон, який дуже стійко захистився від ISIS, коли була війна між курдами і «Ісламським державою». Це був регіон, який досить добре економічно розвивався, так як курди настільки швидко поставили там свою адміністрацію і настільки добре організували своє життя, що, я б сказав, вони були повністю автономні і досить забезпечені. Середня зарплата освіченої людини-1000-1500 доларів. Це дуже добре. Люди дуже швидко організували систему, скасували значну частину податків, люди почали організовувати свій бізнес, ввозити безмитні автомобілі, що дозволило людям пересуватися по Рожаву і краще спілкуватися, розвивати торгівлю і так далі.

 

В результаті агресії Туреччини проти курдів туди увійшли асадовские війська, тобто офіційні війська режиму Башара Асада, а з ними, безумовно, їх союзники – росіяни. Це кінець мрій про незалежність або принаймні автономію курдів в Сирії чи ні?

Я переконаний, що це кінець, але поки ми розглядаємо те, хто туди увійшов, то найменш приємна частина цієї мілітарної операції – FSA тобто вільна сирійська армія, союзники Туреччини. Вони завдають там найбільшої шкоди, тому що турки утримуються. Якщо є американці на позиції, якщо є росіяни на позиції, якщо є сирійська армія, то турки тримаються на відстані. Але FSA не тримаються на відстані, вони постійно ведуть захоплення точки по пункту. Вони атакують мирне населення, змушують курдів до переселення цілими селами. Вони були головною силою, яка зайняла Серекані (Serêkaniyê). Це місто недалеко від кордону з Туреччиною, де відбувалися жахливі речі. Наш пункт, місто Таль-Тамар, було десь за 30 кілометрів від Сереканого. Спочатку ми спостерігали за тим, які конвої приїжджали з Сереканых. Це вбиті, це величезна кількість поранених.

Похорон жертв війни. Фото Сергій Марчик
Похорон жертв війни. Фото Сергій Марчик

Похорон жертв війни. Фото Сергій Марчик

Цивільне населення чи це були бійці Сирійських демократичних сил?

По-різному. Це були і цивільні, це були діти, які потрапили на міну випадково – поля вже були заміновані, коли ми туди приїхали. Це були жертви після мінометних обстрілів по місту, які в основному виробляла якраз FSA. Число жертв було величезне. Пізніше ми вже пересунулися ближче до Серрікання, тобто до останнього чек-пойнту, блок-посту на дорозі до Сереканью. Те, що ми там побачили, це взагалі був кошмар.

Ти працював також на війні на Донбасі. На початку поїздки до Сирії Ти говорив мені, що на Донбасі було страшніше, а Сирія – це так. Тепер, коли ти повернувся, ти змінив свою думку? Де було цікавіше, де було страшніше? У Сирії чи на Донбасі?

Це завжди важке питання. На Донбасі-інша війна. На Донбасі війна артилерії, «Градів». Якщо ти вже потрапляєш в погану ситуацію, то ти розумієш, що все може закінчитися в цей момент. У Сирії все-таки до останнього дня нам пощастило обходити всі артилерійські обстріли. Десь здалеку стріляли снайпери, десь літали мінометні заряди, але все це було таке дитяче. В останній день ми відчули, що таке артилерія, танки і жорсткий обстріл з боку FSA. Скажу, що дійсно, це були небезпечні ситуації. Раніше Україна для мене – це артилерійська війна, яка може тебе в будь-який момент порушити. Обстріл снайперів і мінометні обстріли – це все-таки щось, що ведеться тільки в зоні бойових дій, тільки на лінії фронту. Якщо ти там, це небезпечно, це дійсно жахливо виглядає, і хочеться швидше виїхати. Якщо ти далі, то все-таки ти відчуваєш, що швидше за все з тобою нічого не станеться.

Сергій, ваш фільм буде змонтований і показаний приблизно до кінця року. Сподіваюся, що і «Белсат» його покаже.

Натурально.

Дивитися інші фільми Сергія Марчика

Сюжет вийшов у програмі «ПроСвіт» 01.11.2019

ДИВИСЬ ТАКОЖ
Коментарі