Білорусь і Білорусія: дві країни на одній території

Іван
Давидов
Марш миру і незалежності в Мінську, Білорусь. 30 серпня 2020 р. Фото: ТК / belsat.eu / vot-tak.tv

В неділю перед початком чергового маршу в Мінську прочитав (на сайті російського державного агентства, це важливе застереження) новину про те, як білоруські силовики готуються зустрічати протестувальників:

«Поруч з резиденцією глави держави, палацом Незалежності, біля виставкового центру Белекспо, стоять бронетранспортери (БТР) і броньовані розвідувально-дозорні машини (БРДМ). Там також видно вантажівки для перевезення особового складу внутрішніх військ (ВВ) і автобуси з ОМОНом. Поруч з резиденцією з боку вулиці Орловська стоять шість вантажних машин з силовиками. Там же розміщені дві машини, оснащені водометами. Крім того, велике число спецтехніки і водомети стоять на вулиці, прилеглій до проспекту переможців в районі заводу «Атлант», поруч з палацом незалежності. Площа державного прапора, поруч з виставковим центром, оточена силовиками з автоматами. Недалеко від центру Белекспо стоять машини, що перевозять колючий дріт. Велике скупчення силовиків спостерігається також на площі Незалежності. У цьому районі стоїть 11 вантажівок для перевезення військовослужбовців Внутрішніх військ. До Будинку Уряду на площі Незалежності підтяглася велика колона ОМОНу. Силовики також оточили підходи до стели «Мінськ – місто-герой», встановили загородження з колючого дроту. У центрі Мінська в неділю з ранку Інтернет Працює з перебоями».

Вибачте за велику цитату, вона потрібна: тут важливо показати, з якою прискіпливістю російське державне агентство описує маневри білоруських силовиків. Мимоволі станеш знавцем топографії Мінська, навіть якщо не був там ніколи (я ось, на жаль, не був, але після того як Лукашенко скинуть, планую обов’язково поїхати). Ця сама допитливість здатна навіть здивувати, але ще сильніше дивує те, що силовики взагалі навіщось йдуть від Палацу Незалежності і Стели «Мінськ-місто – герой».

Марш миру і незалежності в Мінську біля резиденції Лукашенка. 30 серпня 2020 року. Фото: Олександр Васюкович / vot-tak.tv

ЯК ОБЛАШТУВАТИСЯ В СВІТІ, ДЕ У ТЕБЕ НЕМАЄ ПІДТРИМКИ

Складається вже, будемо чесними, відчуття, що це все – марші протесту, зміцнення, що зводяться силовиками, жорстокі і беззаконні затримання мирних громадян, – перестає бути для Білорусі чимось особливим, чимось незвичайним. Це вже майже норма, звичайне життя столиці та інших міст. Звичний елемент міського середовища.

І здається, силовиків вже можна від президентської резиденції та інших важливих об’єктів не прибирати. Не витрачати час і кошти на кидки з казарм і в казарми. Можна облаштовуватися всерйоз і з деяким навіть комфортом: окопи, доти, бліндажі, стіни, ряди колючого дроту. Не виключено, що мінні поля. Якраз у самопроголошеного президента Білорусі і на таке божевілля цілком вистачить.

Якщо пам’ятаєте, перед Другою Світовою війною Європейські стратеги зводили на кордонах складні системи укріплень: лінія Маннергейма, лінія Мажино… у Мінську просто напрошується ідея з лінією Лукашенка, завдання якої – захищати правителя, який узурпував владу, від власного народу.

Це трохи більше, ніж просто жарт: очевидно, що Лукашенко зараз (не ризикну гадати, наскільки усвідомлено) проводить дуже цікавий експеримент. Поступово облаштовується в державі, де у нього просто немає підтримки. Хто за нього? Перегодовані силовики, які, до речі, в критичний момент можуть і зрадити, таких прикладів у історії в запасі маса, це істина, яку пам’ятає будь-який диктатор, і головний диктаторський страх.

Марш студентів. Мінськ, Білорусь. 1 вересня 2020 року. Фото: Олександр Васюкович / vot-tak.tv

Залякані бюджетники – їх багато, звичайно, зате вони зовсім ненадійні. Плюс жінки в роках, сумують за чи то Радянським Союзом, то чи за юністю, шанувальниці Кіркорова і Баскова. Загалом, так собі ресурс. Проти – … ну власне, всі інші якраз проти.

ДЕРЖАВА ОДНА – КРАЇНИ ДВІ

Держава поки не розкололася, альтернативний центр влади опозиції вибудувати не вдалося, держава є тільки одна, її контролює Лукашенко. А ось країн – дві. В одній, майже вже неіснуючій, мешкають самопроголошений президент і його нечисленні прихильники. В іншій – ті, хто виходить на вулиці, намагаючись відстояти свою свободу, і ті, хто на вулиці виходити поки не наважується, але до президента нічого, крім ненависті, не відчуває. Тут, власне, навіть термінологічно легко визначитися: Білорусії Лукашенко протистоїть Білорусь, яка Лукашенко зневажає.

Ідея з оформленням державного кордону між Білорусією, що стиснулась до розмірів президентської резиденції, і Білоруссю, звичайно, напрошується. Ну і якщо вже все одно Олександр Григорович змушений постійно озиратися на «старшого брата», як не згадати російський досвід?

Грізний цар Іван Васильович ділив Московію на земщину і опричнину, опричники Лукашенка і зараз вже звертаються з земськими без жалю, а скоро, мабуть, почнуть не тільки бити, але ще й грабувати: по-перше, на одних російських кредитах довго не протягнеш, по-друге, спільне вчинення злочинів згуртовує, і чим більше опричники вчинять різноманітних злочинів, тим ясніше будуть розуміти: відступати їм нікуди, їх доля – триматися до останнього за улюбленого вождя.

Марш студентів. Мінськ, Білорусь. 1 вересня 2020 року. Фото: Олександр Васюкович / vot-tak.tv

Диктатору потрібна фортеця, з якої можна час від часу виходити в каральні експедиції проти мирного населення. Пора б її вже і звести навколо Палацу Незалежності.

ІДЕЯ ЄДИНОРОСІВ ПІДВИЩИТИ ШТРАФИ ЗА ДЕАНОНІМІЗАЦІЮ СИЛОВИКІВ НАВІЯНА МІНСЬКОМ

Так, до речі, про російські кредити. Зрозуміло, що російська влада білоруську ситуацію приміряє на себе. Це навіть в дрібних деталях проявляється. Так, наприклад, ідея єдиноросів підвищити в кілька разів штрафи за деанонімізацію силовиків явно навіяна новинами з Мінська.

І цілком ймовірно, що підтримка і кредит від Кремля – просто плата за можливість додивитися, чим експеримент Лукашенка скінчиться. Як довго в межах однієї держави можуть існувати дві країни, як довго можна протриматися взагалі без підтримки, на одних тільки поліцейських кийках.

Приводи про це задуматися у господарів Росії теж є. Не те щоб це зовсім вже актуально, але вони ж стратеги. Звідси і допитливість інформаційного агентства – важливо адже фіксувати в деталях цінний досвід сусіда (та ще й оплачений з російського бюджету).

І останнє міркування: всі ці грізні лінії укріплень, які ми згадували на початку розмови, ніяк своїм будівельникам не допомогли. Встигли застаріти до того ще, як були добудовані.

Акція солідарності «Ланцюг покаяння». Він починався під ЦІПом на Окрестина і закінчився в лісовому урочищі Куропати, де в 1937-1939 рр. відбувалися масові розстріли. 21 серпня 2020 року. Фото: Олександр Васюкович / vot-tak.tv

 

Публіцист Іван Давидов для vot-tak.tv /ОБ

Думка автора може не збігатися з думкою редакції.

Більше матеріалів